Не хочу навчатися: каприз чи діагноз?

Щоразу 1 вересня батьки ведуть дітей до школи з посмішкою на вустах. Зате всі інші дні цього місяця найчастіше не обходяться без чергової дози заспокійливого.

Фотографії для сімейного альбому в стилі "до і після" найкраще робити в перші дні навчального вересня. Так, зранку акуратно зав'язані банти після повернення дитини зі школи нервово літають по кімнаті. А сам новоспечений учень, до цього часу веселий, валяється на підлозі в конвульсіях, якомога яскравіше даючи зрозуміти батькам, що в школу він більше не піде.

Погрози ці, звичайно, навряд чи будуть виконані: дідівський метод - ляснути по п'ятій точці й поставити перед фактом – стовідсотково спрацьовує в подібних ситуаціях. Але в такому разі - не розібравшись, у чому справа і як допомогти дитині, очікувати від вашого чада гарних оцінок і мінімального задоволення від подальшого навчання не варто. Крім того, постраждати може не тільки майбутній атестат малечі - постійні нерви, дратівливість і головні болі можуть призвести до важких захворювань.

Щоб уникнути багатьох проблем, варто з дитиною поговорити. Для початку на заяву "не піду до школи" спокійно погодьтеся, що завтра дитина знову піде в дитячий садок. У ту ж хвилину ви зачепите її гідність. Як це: ще вчора ви пишалися її "дорослістю", а тепер знову - в садок, де всі такі маленькі... Швидше за все, малюк захоче продовжити розмову.

Скориставшись моментом, дізнайтеся причину такої несподіваної зміни. Якщо  ваше чадо мовчить, як партизан на допиті, спробуйте вивести його на чисту воду шляхом гри. Ви здивуєтеся, скільки нового ви довідаєтеся, наприклад, про вчителя, у роль якого вжилася дитина, - і як він уміє бити лінійкою по руках за безневинне запитання, і як професійно тягає за вуха за неправильно виведену букву.

Ще один спосіб - викласти дитячі претензії на папері. Звичайно, не у вигляді заяви про залишення школи, а у формі невимушених малюнків. Якщо й Пікассо з вашої дитини не дуже, просто розповідайте про свої особисті проблеми в школі - можливо, ви зачепите потрібну нотку, і він підтакне, а потім розповість про наболіле.

Випитавши причину, можна зітхнути порівняно спокійно - півсправи вже зроблено. Тепер треба викорінювати проблеми, які можуть бути абсолютно різними. По-перше, ваша дитина може елементарно втомлюватися, нічого не встигати й не сприймати. Ну, а як інакше, коли влітку вона прокидалася так раненько - годині о 9-й - і займалася непосильною працею під назвою "байдикування"? Тепер же все інакше - годині о 7-й мама перекрикує будильник, вриваючись у безтурботний сон про рожевих баранчиків, і тут для дитини починається повноцінний день муштри. Але ж усього кілька правил - і ви зможете спокійно уникати криків дитини, яку ви з такою силою зазвичай запихаєте в ранкові колготки.

Насамперед спробуйте укласти малюка спати в обід, після уроків. Щоб не порушити режим дня, але дати дитині відпочити, достатньо 40-60 хвилин. Перед нічним сном варто приблизно за годину-півтори призупинити дзиґу в юному школяреві. Поменше телевізора, бурхливих ігор й уроків, побільше прогулянок на свіжому повітрі, де клітини головного мозку будуть забезпечуватися киснем, і дитина швидше відпочине й відновиться. Прийняти ванну, випити чашечку гарячого трав'яного чаю теж не зашкодить (і вам у тому числі). Найменші школярі повинні спати не менш ніж 10 годин. Уранці ви акуратно, без криків і нервів, а з музикою або мультиками будите дитину трохи раніше, щоб вона встигла попрощатися із черговим баранчиком й отямитися.

Важливий не тільки сон і будь-який інший вид відпочинку, але й щоденна кількість роботи. Учіть дитину розподіляти домашні завдання порівну, особливо, якщо на кожен день задають по-різному. Варто також почепити в кімнаті учня його розклад дня, де після кожної півгодини домашніх завдань буде вказано відпочинок не менш ніж 15 хвилин. Бажано також, щоб у цьому розкладі, крім школи й дому, спочатку не значилися додаткові кружки й репетиторства.

Якщо шило зі школяра ніхто так і не виймав, а він все-таки не бажає відвідувати школу, можливо, справа в його однокласниках. Поясніть дитині, що засмикана косичка може бути знаком симпатії з боку хлопчика з 1-Б, а зовсім не його садизму. Водночас постійне підлабузнювання до вчительки, навпаки, може стати причиною нелюбові однолітків. Підвищіть самооцінку дитини, до якої вже прилипають різні дражнилки - розповідайте, що завдяки, наприклад, кумирам багатьох дітей із твору "Гаррі Поттер" сьогодні з гордо піднятим носом уже можуть ходити всі руді й "очкасті".

Однією з найпоширеніших проблем маленького школяра залишається успішність. І навіть не так сама успішність, як нервовість від того, що дитина не виправдує очікувань батьків. Адже вони чомусь замість "радосте моя" стали називати його "нетямою", а при зустрічі замість "як пройшов твій день?" запитують "що сьогодні одержав?" Але ж у молодших класах оцінки, по суті, ролі взагалі не відіграють. Тисячі людей з малолітніх відмінників переросли в затятих двієчників, а хлопці, які колись червоніли від записів "погано" у щоденниках, тепер усім хваляться золотими медалями.

На ранній стадії важливішим є навчити дитину навчатися, ніж просто вчити. Поки чадо не просить вашої допомоги, краще не втручатися – не одного малюка така самостійність призвела до блискучих результатів. Якщо ж прохання про допомогу надійшло, у жодному разі не приміряйте на себе окуляри завуча. Постарайтеся по-дружньому викликати в дитини ігровий азарт, перетворюйте будь-яке завдання на загадку, яку цікаво розгадати самому. Дайте зрозуміти школяреві, що ви вірите в нього. Хваліть за кожне зусилля, заохочуйте допитливість  і підбадьорюйте у разі помилок. Якщо йому нецікаві деякі предмети, поясніть, де такі знання йому можуть знадобитися, й розповідайте щось незвичайне із цієї сфери - діти люблять дивувати клас позашкільними знаннями.

Якщо проблема щоденних істерик школяра - учитель, поговоріть з ним. Коли місія нездійсненна, і у викладача "твердий лоб", варто задуматися про перехід в інший клас, а то й школу. Якщо, наприклад, першокласник на уроках здивовано стежить, як легко іншим учням даються знання, подумайте про вступ у школу на наступний рік. А коли ви перепідготували за літо дитину так, що на уроках вона тільки колупає в носі від неробства, задумайтеся про перехід у школу з поглибленим вивченням чого-небудь.

І найголовніше - робіть кожен похід у школу для дитини святом. Купіть їй новий пенал, який він одразу ж захоче показати однокласникам, розповідайте, як ви веселилися в початковій школі. Ну, а до стимулу відвідувати щодня альма матер поступово додасться й ненаситна любов до знань.