Інавгурація Дональда Трампа: глобальний фокус та "революція здорового глузду"

Інавгурація Дональда Трампа як 47-го президента США стала не лише історичним прецедентом повернення політика на найвищу державну посаду після паузи, а й переломним моментом, який обіцяє «революцію здорового глузду» в американській політиці. Його промова, вимовлена в Ротонді Капітолія, окреслила два головні напрями — глибоке внутрішнє перезавантаження та відновлення глобального престижу Сполучених Штатів. Сам Трамп наголосив, що урядова система потребує капітального "ремонту", а економіка — різкого поштовху до зростання, аби "Америка знову стала предметом заздрощів усього світу".

Внутрішня політика - безпека кордонів на першому місці

Внутрішній порядок денний у промові зайняв левову частку часу, що засвідчує його пріоритетність для нового (старого) президента. Почавши з оголошення надзвичайного стану на південному кордоні, Трамп чітко дав зрозуміти, що припинення нелегальної міграції та висилання "кримінальних іноземців" є одним із ключових завдань його адміністрації. Цей посил перегукується з політичним кредо першого терміну, коли Трамп активно лобіював будівництво стіни та вживав заходів для «захисту американських робітників» від конкуренції з боку нелегалів. Його обіцянка мобілізувати «повну й величезну силу» силових структур та скасувати метод "спіймай і відпусти" відображає намір підпорядкувати питання міграції суворим правилам, посилюючи тим самим внутрішню безпеку як наріжний камінь "America First".

Енергетика - чітке “Ні” зеленим технологіям

Не менш показовим стало оголошення надзвичайного стану в енергетиці. Курс на стрімке збільшення видобутку нафти й газу, прагнення знизити ціни на паливо та перетворити США на "світового чемпіона" за обсягом експортованих енергоносіїв — усе це продовжує лінію на зміцнення економічного суверенітету. Трамп артикулює ідею, що надмірне захоплення "зеленими" технологіями стримувало американський ринок, а енергія з традиційних ресурсів є тим "рідким золотом", яке може підняти національне багатство до нових висот. Такий підхід, попри скептицизм екологічних рухів, має в його баченні практичну користь: від заповнення стратегічних резервів аж до стимулювання вітчизняних виробництв.

Не чіпаючи в промові - Трамп зачепить Росію в економіці

Нарощування видобутку та експорту енергоносіїв при Трампі значно вплине на глобальний розклад сил серед енергогігантів. По-перше - це знизить середньоринкову ціну на нафту та газ. По-друге, це потенційно допоможе Штатам витіснити російський скраплений газ з ринку ЄС. Обидва ці факти завдадуть значного удару по економіці агресора та можуть стати важливим кроком до значного послаблення російської економіки, яка і так сильно страждає у 2025 році через нові санкції проти "тіньового флоту".

DOGE - пас Маску

Істотну частину спічу було присвячено питанню "зламаного уряду", що нібито "не може впоратися з кризами вдома й зазнає постійних невдач за кордоном". Трамп обіцяє відбудувати державну машину через покращення ефективності: створення нового департаменту урядової ефективності (DOGE), ревізію торгівельних правил, рішуче повернення "свободи слова" та відхід від політики квот за расовими й гендерними ознаками. Він, однак, не обмежується суто бюрократичним аспектом, а йдеться загалом про культурний і політичний розворот у бік національної єдності й гордості. Сполученим Штатам, на його думку, бракує відчуття спільної мети, отже цей дефіцит слід терміново компенсувати.

Миротворчість, що будується на силі та тиску

Попри те, що внутрішній порядок денний переважає, Трамп усе ж робить кілька промовистих зовнішньополітичних заяв, які вказують на його ревізіоністські настрої. Найяскравіший приклад — риторика про Панамський канал, котрий тепер, за його словами, контролюється Китаєм, а також бажання позбутися назви "Мексиканська затока" на користь "затоки Америки". Ці символічні жести можна сприймати як маркери того, що нова адміністрація має намір значно жорсткіше ставити питання про глобальний вплив США, переглядати старі угоди й відстоювати те, що Трамп вважає історичною справедливістю. Історична спадщина також виринає у згадках про відродження сильної армії, причому президент особливо підкреслює, що прагне стати "миротворцем і об’єднувачем". Парадокс у тому, що такий пацифістський акцент супроводжується обіцянкою «використовувати повну силу» та "нести прапор" за будь-які кордони, якщо виникне потреба захищати інтереси США.

Забув про Україну, чи ще не до кінця визначився, що робити?

Україна у виступі Трампа не згадується взагалі, що може свідчити про відсутність сформованого бачення або про небажання обтяжувати інавгураційну промову складними міжнародними питаннями. Водночас якщо розглядати загальну логіку "повернення Америки собі" та зосередження на внутрішніх проблемах, можна припустити, що підтримка партнерів залежатиме від того, наскільки очевидною буде їхня цінність з погляду американських інтересів. Для Києва та інших столиць, де традиційно розраховують на позицію Вашингтона, це сигнал про можливе зменшення зовнішньої активності США або принаймні про її сувору прагматизацію. Допомога, безпекові гарантії чи санкційний тиск віднині мають узгоджуватися з переконливою відповіді на питання "Що з цього матиме пересічний американець?". В цьому питанні Україна має багато козирів, на відміну від інших країн-союзників США. Україна має велику кількість стратегічно-важливих для США природних ресурсів, а також залишається останнім дієвим щитом від російської агресії для союзників США по НАТО.

Що переможе? Ізоляціонізм, чи глобальне лідерство?

Трамп повернувся в Овальний кабінет з образом реформатора, який проводить рішучу чистку спадку попередньої адміністрації та прагне вивести країну з епохи "радикального і корумпованого істеблішменту". Його критики можуть назвати ці наміри популістськими й однобокими, проте він уже продемонстрував здатність перетворювати сміливі обіцянки на політичні кроки. Певна ізоляціоністська риторика, що простежується у виступі, водночас поєднується з амбітними проєктами на кшталт встановлення американського прапора на Марсі. Тобто Сполучені Штати, за Трампом, не відмовляються від світового лідерства, а лише робитимуть це лідерство по-іншому: не як невпинне підтримання світового порядку, а як комбінацію національних інтересів і прагматичної позиції щодо тих, хто ускладнює "шлях Америки до величі".

Усе разом створює враження, що країна готується до ще більш поляризованого політичного життя, де опоненти, які поставлять під сумнів "революцію здорового глузду", ризикують зіткнутися з потужним тиском президентської адміністрації. Трамп налаштований довести, що повернувся не просто як колишній президент, а як лідер, здатний назавжди змінити структуру американської влади й міжнародної системи загалом. Його інавгураційна промова — це декларація намірів, яку чимало хто сприйматиме скептично, але вона чітко вирізняє цей другий термін від будь-якого іншого періоду в історії США. Усе залежить від того, наскільки послідовними будуть дії Трампа та як на них зреагують іще більш розділене американське суспільство та світова спільнота, що уважно стежить за "новим пришестям" у Вашингтоні.