Як знищити російську економіку
За даними KSE Institute, очікується, що доходи Росії від продажу нафти у 2024 році становитимуть $187 млрд, а у 2025 році — $143 млрд, за умови збереження поточних обмежень цін та чинного санкційного режиму. Однак, якщо санкції будуть дотримуватись не досить ефективно, доходи можуть зрости до $190 млрд у 2024 році та до $174 млрд у 2025 році.
Для порівняння, у 2025 році Росія планує виділити понад 32% свого бюджету на «оборону», фактично на фінансування війни проти України, що становить понад $145 млрд. З моменту повномасштабного вторгнення, з 24 лютого 2022 року, Росія вже витратила понад $18 млрд на ракетні удари та атаки безпілотниками по території України.
Позбавлення Росії доходів від експорту нафти — це еквівалент її роззброєння.
Як це реалізувати?
Нафтодолари, які є ключовими для російської економіки, теоретично можна було б ліквідувати за допомогою санкцій. Однак Росії вдається їх обходити через використання тіньового флоту та посередників із країн-сателітів. Тому найбільш дієвим інструментом є зниження цін на нафту, яке, зокрема, стало однією з причин розпаду СРСР. У 1986 році Саудівська Аравія, прагнучи покарати країни ОПЕК за перевищення квот, різко збільшила обсяги видобутку. До цього США також наростили видобуток. У результаті, до середини року ціна на нафту впала до $12 за барель. Це спричинило руйнацію економіки СРСР, і навіть повернення цін до рівня $15–23 за барель у період з 1987 до 1991 року не врятувало ситуацію.
Наразі активно обговорюється можливість подальшого зниження граничної ціни на російську нафту. Експерти та політики пропонують встановити нову межу в межах $30–50 за барель (замість поточних $60). На думку аналітиків, це завдасть значного удару по російському бюджету, оскільки собівартість видобутку нафти в Росії становить $15–45 за барель, а таке зниження ціни значно послабить її економіку.
Оптимальною стратегією для країн антиросійської коаліції є поступове зниження граничної ціни. Спочатку її можна знизити до $50, а через пів року, за стабільної ситуації, до $40. Кінцевим кроком може стати зниження до $30 за барель, що спричинить максимальні втрати для Росії, зберігаючи при цьому необхідний обсяг постачання на світовий ринок.
Хто і як може сприяти зниженню цін?
Згідно з відкритими даними, найнижча собівартість видобутку нафти нині спостерігається у Саудівській Аравії, Іраку, Ірані та ОАЕ — у межах $15–25 за барель. Саудівська Аравія та ОАЕ, будучи прозахідними країнами, ймовірно підтримають коаліцію. Ситуація з Іраком складніша, оскільки країна є нестабільною, а на її політику значно впливає Іран. Іран, хоча і вважається союзником Росії, після обрання Трампа може піти на певні поступки для захисту власних інтересів.
Окрім Росії, від зниження цін на нафту найбільше постраждають Бразилія, Нігерія та Норвегія. У Нігерії собівартість видобутку є однією з найвищих у світі — близько $48 за барель, у Бразилії — понад $30, а в Норвегії — $21. Норвегія, будучи частиною Заходу, ймовірно може погодитись на поступки, тоді як з іншими країнами така ймовірність значно нижча.
Послаблення російської економіки — це не лише стратегічний пріоритет Заходу, але й критично важливий крок для забезпечення глобальної безпеки. Найефективнішим інструментом для цього є позбавлення Росії нафтодоларів. Досвід доводить, що різке зниження цін на нафту може мати катастрофічні наслідки для держав, чия економіка залежить від експортних ресурсів.
Сьогодні країни антиросійської коаліції мають шанс застосувати цей механізм. Постійне зниження граничної ціни на нафту з $60 до $30 за барель може серйозно підірвати бюджет Росії, який фінансує війну та репресивний апарат. Водночас стабільний рівень постачання на світовий ринок дозволить уникнути надмірних коливань в економіці. Паралельно зі зниженням ціни на нафту необхідно посилювати санкційний тиск та запроваджувати нові економічні санкції проти агресора, адже саме такий комплексний підхід дасть можливість нанести максимально ефективний удар по російській економіці.
Успіх залежить від консолідації міжнародних зусиль. Саудівська Аравія, ОАЕ та інші країни з низькою собівартістю видобутку можуть стати важливими партнерами в боротьбі з російською агресією, якщо отримають гарантії безпеки та вигідні умови. Дипломатичний тиск, санкції та економічні стимули мають бути спрямовані на досягнення цієї мети. Історія свідчить: економічне виснаження диктатур є дієвим інструментом боротьби.