Пам’ятати Голодомор і українських героїв: чому міжнародний фонд “Солідарність” підтримує фільми про історію та війну?
Фонд “Солідарність” Олександра Петровського долучився до створення фільму “Атлантида”, що вже встиг отримати визнання нової класики українського кінематографу. Цьогоріч на екрани вийде стрічка “Будинок “Слово”. Нескінчений роман”, яку також частково профінансував МБФ “Солідарність”. Що змушує благодійників витрачати кошти на розвиток українського кіно?
“Будинок “Слово”: довгий шлях до широкого глядача
У травні цього року у широкий прокат в Україні вийде художня стрічка “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” режисера Тараса Томенка. Її світова прем’єра відбулась ще у жовтні 2021-го на Варшавському кінофестивалі. Проте у зв’язку з початком повномасштабної агресії рф фільм досі не зміг проторувати шлях до широкого українського глядача. Відомий кіножурналіст Алекс Малишенко включив його до свого списку 15-ти найбільш очікуваних українських прем’єр 2024 року. Цей перелік отримав заголовок “Залишки минулого”, адже більшість картин були зняті ще до 24 лютого 2022 року.
В Україні “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” вперше показали у Чернівцях на кінофестивалі “Миколайчук OPEN” у червні позаторік. Фестивальне турне картини продовжилося у Сполучених Штатах, Великій Британії, Німеччині, Чехії, знову в Україні (“Молодість”, Kharkiv MeetDocs). Фільм отримав головну відзнаку на Міжнародному кінофестивалі у Кошицях (Словаччина), виграв чотири нагороди на кінофесті “I Will Tell” в американському штаті Флорида.
Та, мабуть, найбільш знаковим був показ “Будинку “Слово” 24-го лютого минулого року в історичному залі Сейму Литви – з нагоди річниці початку широкомасштабного російського вторгнення. На сеансі були присутні високопосадовці литовського парламенту і один із батьків литовської незалежності Вітаутас Ландсберґіс. Важливе символічне значення мала і харківська “прем’єра” стрічки у липні 2022-го року, що пройшла в укритті мистецького центру. У ті дні, як і зараз, місто, в якому розгортаються події фільму, чи не щодня перебувало під обстрілами російських окупантів. 7 березня 2022 року російський снаряд пошкодив і сам будинок “Слово” – історичну будівлю в Харкові, де у 1920-х – 1930-х роках мешкали провідні українські літератори: покоління, яке увійде в історію як “Розстріляне Відродження”.
“Будинок “Слово”. Нескінчений роман” – це перший художній фільм, присвячений “Розстріляному Відродженню”. Він демонструє цілу галерею яскравих образів українських митців, чиї долі зламав комуністичний режим. Серед них – як впізнавані для пересічного українця Павло Тичина чи Володимир Сосюра, так і ті, хто лише повертається із забуття: Майк Йогансен, Михайль Семенко, Раїса Троянкер і багато інших. Усіх їх за наказом сталіна посадили до “золотої клітки”, яка поступово перетворилася на смертельну пастку. Всі герої проявляють себе по-різному на тлі трагічних подій в історії української нації: Голодомору-геноциду, репресій, колективізації. Одного протагоніста у стрічці немає, проте найсильнішою є постать Миколи Хвильового – лідера тодішнього покоління письменників, що долає внутрішній шлях від ідейного комуніста до борця з тоталітарною системою.
Фонд “Солідарність”: підтримка українського мілітарного кіно
Робота над фільмом тривала довгих вісім років, зокрема – це була дослідницька робота, пошуки в архівах. У 2017 році на екрани вийшла документальна стрічка “Будинок “Слово”, режисером якої також виступив Тарас Томенко, авторами сценарію – Тарас Томенко та Любов Якимчук, продюсерами – Юлія Чернявська та Олег Щербина, виробником – кінокомпанія Fresh Production Group. Фільм отримав схвальні критичні відгуки, був відзначений найвищою нагородою національної кінопремії “Золота дзиґа”. Матеріали, зібрані під час роботи над документальною версією, лягли в основу художньої картини.
Бюджет склав понад 60 млн гривень, що за мірками українського кіно – доволі солідна сума. Половину – близько 30 млн – профінансувала держава через Державне агентство з питань кіно. Проте реалізувати амбіційний проєкт було б неможливо без допомоги приватного бізнесу. Частину фінансування фільму взяв на себе Міжнародний благодійний фонд “Солідарність”.
Президент МБФ “Солідарність” Олександр Петровський – відомий дніпровський бізнесмен і меценат – ктитор Дніпровської єпархії Православної церкви України. Заснований ним фонд активно підтримує гуманітарні ініціативи. У тому числі – українське кіновиробництво. Раніше МБФ “Солідарність” співфінансував виробництво художнього фільму “Атлантида” режисера Валентина Васяновича. Ця картина, що вийшла на екрани у 2019 році, принесла Україні один із найбільших в історії фестивальних успіхів: перемогу на престижному Венеційському міжнародному кінофестивалі у програмі “Горизонти”.
Дія “Атлантиди” розгортається у недалекому майбутньому – у 2025 році, після перемоги України у війни з московією. Попри це, як не дивно, – за жанром це антиутопія. Режисер показує, яке невтішне майбутнє може чекати державу, якщо вона не буде змінюватися, навіть після перемоги. Ми бачимо спустошений війною Донбас, бідність, зневіру людей, у тому числі – ветеранів російсько-української війни. Проблема адаптації українських героїв у мирному житті – ключова у фільмі, всі ролі в якому виконали непрофесійні актори, зокрема – справжні учасники бойових дій.
Вибір саме такої тематики не є випадковим, адже Міжнародний благодійний фонд “Солідарність” ще до початку повномасштабної війни надавав широку допомогу фронту, в тому числі – опікувався ветеранами російсько-української війни і членами їхніх родин. Наразі фонд Олександра Петровського взяв шефство над одним із підрозділів Інтернаціонального легіону, що воює в складі ГУР, купує та передає бійцям все необхідне, включно з коштовним спеціальним обладнанням.
9 травня минулого року у Києві презентували документальний фільм журналіста Олега Манчури “Скріплені кров’ю”, що розповідає історію грузинських добровольців, які нині воюють у лавах ЗСУ. Ця стрічка – зразок мілітарної документалістики, виробництво якої підтримав Міжнародний благодійний фонд “Солідарність”. Окрім фільму, була презентована однойменна книжка-хроніка авторства Олега Манчури та Олександра Кучерука, у якій вперше були опубліковані детальні біографії грузинських героїв, полеглих у боях за Україну, викладений нарис історії українсько-грузинських відносин через призму сучасної та минулих воєн.
Мотивація виділяти кошти – у сімейній історії
Слід зазначити, що фільм “Будинок “Слово”. Нескінчений роман”, хоч і не напряму, але також зачіпає мілітарну тематику. Дія картини відбувається на початку 1930-х років, коли українці вели чергову, нині майже забуту, війну за Незалежність. Масові повстання в Україні проти організованої російськими комуністами колективізації у 1929 – 1932 роках мали ознаки справжньої війни. За даними ГПУ, лише у 1930 році відбулося понад 4 тисячі збройних виступів, у яких взяв участь понад мільйон українців. Одним із осередків спротиву стало містечко Бодаква (нині – Полтавська область). Тут зброю до рук взяло понад 800 місцевих жителів – переважно, це були нащадки станових козаків, яких комуністична влада позбавила землі та привілеїв, проте не могла забрати гідності. Вже у 1932 – 1933 роках комуністи помстилися непокірним українцям: сучасними комплексними судовими експертизами встановлено, що однією з причин Голодомору-геноциду було саме намагання Москви придушити український національно-визвольний рух.
Нащадком бодаківського козацького роду Вовків по материнській лінії є меценат Олександр Петровський. У Національній книзі пам’яті жертв Голодомору згадані і члени його родини – шестеро Вовків із Бодакви, яких заморили голодом комуністи. Пам’ять про них свято оберігається в сім’ї Петровських. Як результат – у 2021 році фонд “Солідарність” долучився до реконструкції меморіальної зали Національного музею Голодомору-геноциду. Експозицію привели у відповідність до найвищого рівня західних меморіальних установ: обладнали інтерактивними стендами, тачскрінами, аудіогідом, доповнили мультимедійною інсталяцією із застосуванням технології 3D-мапінгу – розповіддю дівчинки Оксанки про долю її родини у лихоліття Голодомору. Керувала цим складним проєктом представниця МБФ “Солідарність” Анжеліка Петровська. Оновлена експозиція була відкрита 7 вересня 2021 року.
Підтримка виробництва фільму “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” – це також частина зусиль фонду Олександра Петровського з актуалізації пам’яті українців про сталінський геноцид. Тема Голодомору хоч і не є основною у картині, але розкрита дуже потужно: охоплене голодом українське село показане на контрасті зі “сталінським раєм” – будинком “Слово”, – де триває богемне життя, попри те, що навколо розгортається трагедія.
Таким чином, мотивація засновника фонду “Солідарність” вкладати гроші у розвиток українського історичного та військового кіно прямо випливає з історії його родини. Це цікавий приклад того, як усвідомлення однією людиною свого минулого може дати поштовх до створення якісного мистецького продукту, який отримує міжнародне визнання та залишається у золотому фонді культурних здобутків Незалежної України. Крім того, дає підґрунтя для самоусвідомлення ще для мільйонів українців, запускаючи правильну “ланцюгову реакцію” культуротворення. Будемо спостерігати за її плодами і надалі.