Ринок землі в нинішньому форматі вигідний лише агрохолдингам

Навіщо відкрили ринок землі, чому під час війни він вб'є мале фермерство та хто у Верховній Раді сприяє знищенню українського села 

Ринок землі в Україні працює вже два з половиною роки, з яких більшу частину – під час повномасштабної війни, яку веде проти нас Російська Федерація. Законотворці, коли складали текст законопроекту, ухвалювали земельну реформу та запускали ринок з 1 липня 2021 року, не передбачали настання подібних форс-мажорних обставин. Незважаючи на те, що реформа під час війни просто не може бути реалізована у вигляді, в якому задумувалася, влада не зробила жодних кроків, щоб врятувати ситуацію. На ринку землі зараз практично відсутня конкуренція й спостерігається величезна перевага на боці великих гравців, що нівелює саму ідею ринку та призведе до монополізації. Можливості купувати землю в Україні наразі є виключно у великих агрохолдингів, які мають або власний фінансовий ресурс, або доступ до кредитних коштів, чого не мають менші підприємства та дрібні фермерські господарства. 

Від 1.07.21 до повномасштабної війни

Мораторій на продаж сільськогосподарських земель діяв в Україні з 1992 року. Спочатку влада аргументувала цей принцип відсутністю відповідної інфраструктури, а згодом ринок землі став повністю політизованим питанням та перейшов у тінь, надаючи прибутки лише учасникам корупційних схем. 

У 2019 році, після приходу до влади Володимира Зеленського та його політичної сили "Слуга народу", ринок землі було вирішено вивести з тіні, зробити прозорим, а його учасників – захищеними. Ідея полягала в тому, щоб земля отримала свого законного повноправного власника, який, у свою чергу, дбатиме про неї. Закон 552-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення" був проголосований у березні 2020 року депутатами Верховної Ради з фракцій "Слуга народу", "Європейська солідарність", "Голос" та депутатської групи "Довіра". Президент Зеленський підписав закон 28 квітня 2020 року. Чинності цей документ набрав 1 липня 2021 року – саме цю дату заведено вважати стартом земельного ринку в Україні.  

Щоб зменшити шок для землекористувачів, ринок землі вирішили відкривати у два етапи. Починаючи з 1 липня 2021 року сільськогосподарські угіддя могли придбати виключно фізичні особи (й виключно громадяни України). Встановили ліміт – не більше 100 гектарів в одні руки (це був компроміс влади із землекористувачами). 

Ринок запрацював. Станом на початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну (до 24.02.2022 року) було укладено понад 102 тис. угод та відчужено 245 тис. га с/г земель із близько 32,5 млн га. Середня ціна 1 га склала 37,82 тис. грн. 

У перші місяці після початку повномасштабного вторгнення угоди не укладаються – були закриті реєстри. Пізніше ринок почав відновлюватись й до першої річниці дійшов із укладенням більше 105 тис. правочинів (у тому числі 88 тисяч угод купівлі-продажу землі з загальною вартістю в понад 7 млрд грн). Середня ціна 1 га знизилася до 31 тис грн.

Через російську агресію не відбулося понад 50 тис. угод купівлі-продажу землі, а землевласники недоотримали 4,2 млрд грн, зазначили у Київській школі економіки, аналізуючи динаміку ринку.

ЦИТАТА

"Ринок землі вивів максимально з "тіні" все, що можливо. Це відмічають всі. Ми практично не чуємо негативних зауважень протягом року. Якщо є – вони пов’язані з технічним оформленням купівлі. Це виправляється. Ми працюємо за ринковими правилами. Основне питання, яке задавати можна: чому цього не зробили раніше?" – заявив міністр аграрної політики Микола Сольський, який ще народним депутатом у Верховній Раді лобіював та керував проходженням законопроєкту. 

Динаміка укладення угод на ринку землі від відкриття 1 липня 2021 року до жовтня 2023 року, за даними проекту "KSE Агроцентр".

Не вбила Росія – доб’є власна держава

Найбільш болючим питанням залишається другий етап земельної реформи, який розпочався з 1 січня 2024 року. Зараз отримали змогу купувати землю юридичні особи, а ліміт купівлі підвищено у 100 разів – до 10 тисяч гектарів в руки одному покупцеві. 

Законодавець встановив запобіжники – підприємства-покупці мають бути створені і зареєстровані за законодавством України, а їхніми засновниками мають бути лише громадяни України. Також заборона на продаж землі поширюється на компанії, щодо яких неможливо встановити їхнього бенефіціарного власника або якщо він зареєстрований в офшорних зонах.

Проте, лазівка для іноземців залишилася – хоча банкам не дозволено купувати землю, вони все ж можуть бути власниками земельних ділянок у межах стягнення застави (є зобов’язання продати ці ділянки протягом двох років, але про гарантії виконання цієї норми можна буде дізнатися лише на практиці).

Найбільший ризик українські фермери вбачають саме у сторазовому підвищенні лімітів на купівлю землі. За логікою реформи, поява на ринку з 1 січня юридичних осіб та збільшення лімітів купівлі підвищать ціну гектара, що зіграє лише на користь землевласникам. 

"Скептики не зацікавлені у збільшенні конкуренції, хочуть мати можливість орендувати або купувати землю за найнижчими цінами. Працювати так, як вони звикли. А ми хочемо, щоб ціни зростали, і пайовики землі більше заробляли", – заявив аграрний міністр Сольський напередодні відкриття другого етапу ринку землі.

Але з цієї формули "збільшення конкуренції" виключені середні та малі фермерські господарства. І виключили їх путінська війна та ігнорування владою законодавства. 

За оцінкою на жовтень 2023 року, загальна сума прямих збитків українських аграріїв через російське вторгнення, озвучена народним депутатом й членом Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики Дмитром Соломчуком, складає не менше 40 мільярдів доларів – це замінована земля, знищені склади, техніка, врожаї. У багатьох господарств просто немає коштів на купівлю землі. За словами генерального директора асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Олега Хоменка, лише за 2023 рік збитки українських аграріїв становлять 3 млрд доларів.

І якщо путінські війська залишили фермерів без грошей для купівлі землі, то держава залишили їх без обіцяних фінансових інструментів для можливості купити землю, на якій вони працюють. Це була не просто обіцянка, а вимога зазначена у Прикінцевих положеннях Закону 552-IX про відкриття ринку землі:  

"2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

- розробити та затвердити порядок здійснення фінансової підтримки громадян і юридичних осіб (у тому числі фермерських господарств) для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

- розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення у складі спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів Фонду розвитку сільських територій, кошти з якого спрямовуються на видатки розвитку: інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у сільській місцевості та реалізацію державних програм розвитку малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників…"

Жодних фінансових інструментів для аграріїв держава до 1 січня так і не зробила, що ставить середніх та малих фермерів під ризик втрати землі, яку вони обробляють. Особливо на територіях, які були деокуповані чи знаходяться в областях неподалік лінії фронту. Тут з ними не хочуть працювати банки та страховики навіть на загальних підставах, вважаючи надання їм кредитів для купівлі землі "ризиковими операціями", наголосив голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Олександр Гайду.

"Малі сільгоспвиробники зараз практично позбавлені доступу до кредитування", – погоджується Роман Нейтер з "KSE Агроцентр", зазначаючи, що їм необхідний фінансовий інструмент, щоб отримати можливість профінансувати купівлю землі на пільгових умовах, а отже "щоб вони взагалі мали доступ до ринку землі".

Незважаючи на заклики експертів та прохання малих фермерів, багато з яких у лавах ЗСУ захищають українську землю, влада не здійснила жодних кроків, щоб покращити становище фермерів чи хоча б відтермінувати можливість купівлі землі до 10 тисяч гектарів в одні руки. 

У листопаді громадська спілка "Всеукраїнська Аграрна Рада" (ВАР) ініціювала петицію до президента України Зеленського, в якій просила відкласти до закінчення війни збільшення максимальної площі с/г землі "в одних руках" зі 100 до 10000 гектарів. Петиція швидко набрала необхідну кількість голосів і президент відповів на неї класичним "футболом", передавши питання до Кабінету Міністрів, який відкрито виступає за продовження й посилення земельної реформи навіть під час війни, про що неодноразово заявляв міністр агрополітики Микола Сольський. 

"Я звернувся до Прем’єр-міністра України Д. Шмигаля із пропозицією всебічно опрацювати порушені в електронній петиції питання, урахувавши, серед іншого, можливі ризики для продовольчої безпеки, та вжити необхідних заходів реагування", – йдеться у відповіді президента. 

Хто купить землю

Після 1 січня ринок землі працює виключно на агрохолдинги. Лише у них є фінансові можливості під час війни купляти великі земельні площі. Саме вони можуть скупити землю, яку десятиріччями обробляли середні та малі фермерські господарства, на яких тримається українське село. 

Три найбільш успішні українські агрохолдинги у 2023 році (за відкритими даними) демонструють прибутки, з якими не може конкурувати жодне фермерське господарство, не маючи фінансових інструментів та гарантій від держави.  

Наприклад, Kernel (земельний банк до 2022 року – 510 тис га, після – 363 тис га) Андрія Веревського відзвітував про 299 млн доларів чистого прибутку за 2023 фінансовий рік. МХП (земельний банк 362 тис га) Юрія Косюка, за оцінкою Eavex Capital за 2023 рік отримає чистий прибуток у $105 млн. Варто зазначити, що компанія у минулому році викупила $150 млн номінальної вартості своїх боргових паперів. "Астарта" (земельний банк 212 тис га) Віктора Іванчика за 9 місяців 2023 року показала чистий прибуток €55,97 млн. При цьому, ці компанії вільно отримують кредити, як від українських банків, так і від міжнародних фінансових установ. Наприклад, МХП у жовтні отримав від Міжнародної фінансової корпорації розвитку США (DFC) $250 млн для рефінансування боргу компанії та підтримки поточної діяльності. 

Чи можуть фермерські господарства в умовах війни та без підтримки держави конкурувати з агрохолдингами і як це собі уявляє аграрний міністр Сольський – питання риторичне. 

Аграрне лобі у Верховній Раді – хто сприяє знищенню малого фермерства та українського села

Міністр аграрної політики Микола Сольський, який став одним з найбільших лобістів земельної реформи та продовжує відстоювати її навіть у спотвореному війною вигляді, прийшов до влади як народний депутат від партії "Слуга народу". Він є співзасновником "Українського аграрного холдингу", що на момент обрання Сольського оперував земельним банком у 51 тис га у Чернігівській, Київській, Полтавській і Закарпатській областях. І це не найбільший агрохолдинг, який має безпосередніх представників у владі. 

Найбільша концентрація аграрних лобістів у Раді – група "Довіра", яка об’єдналася навколо нардепа й аграрія з Полтавщини Олега Кулініча ("Октан"), колишнього помічника Веревського). Депутати цієї групи орієнтуються на власника агрохолдингу Kernel Андрія Веревського. 

Народний депутат Олександр Герега з групи "За майбутнє" має у власності "Агрохолдинг-2012" та "Сварог Вест Груп". 

МХП Юрія Косюка був за часів президентства Петра Порошенка завжди у добрі й теплі, отримуючи преференції та аграрні дотації. Ще у 2017 році вони обидва виступали за відкриття ринку землі. Зараз Косюк має підтримку фракції "Європейська солідарність". 

Це найбільші приклади, коли депутати пов’язані із великим аграрним бізнесом. Наскільки агрохолдинги глибоко сидять у Верховній Раді, свідчать дві речі:

– швидке голосування за земельну реформу у 2019 році;

– відсутність будь-яких дій, які б свідчили про бажання захистити фермерів, середні та малі фермерські господарства, навіть тоді, коли усім ясно, що земельна реформа не може працювати під час повномасштабної війни.   

Список усіх, хто голосував за відкриття ринку землі у липні 2021 року й потім не спромігся зробити бодай щось для збереження українського села є на сайті Верховної Ради. Це майже всі депутати з названих вище фракцій "Слуга народу", "Європейська солідарність", "Голос" та депутатської групи "Довіра".