EUReporter: Кропачов запропонував об'єднуватися, щоб створити нову енергосистему
"Російський енергетичний шантаж – це геноцид цивільного населення України та всієї Європи. Путін вимушено йде на ці кроки, оскільки програє, його армія дуже слабка і не має більше аргументів. Україна з гідністю пройде всі труднощі, вистоє і перезапуск її енергосистеми стане унікальним досвідом для всього світу", - вважає український бізнесмен та меценат Віталій Кропачов, з яким EU Reporter поговорив про ситуацію в Україні, війну та енергетику.
У другій половині дня Київ, найбільше місто та столиця України, повільно занурюється у темряву. Будинки, що зрідка освітлювалися світлом фар автомобілів, завмерли в очікуванні повернення життя. Тяжку, депресивну атмосферу доповнює виття сирени, яка повідомляє про наближення атаки з повітря. Десь в акваторії Каспійського моря з російського військового корабля було випущено кілька ракет, які найімовірніше прямують до об'єктів української енергетичної інфраструктури. Люди, що йдуть вулицею, очевидно навчилися жити в цих обставинах. Без паніки та стресу, як за заздалегідь завченим протоколом, всі прямують у безпечні місця. Ми також проходимо на підземне паркування, де наступні 40 хвилин розмовлятимемо з українським бізнесменом Віталієм Кропачовим, у портфелі якого багато українських енергетичних активів.
Потрапляючи всередину темних з боку вулиці київських будинків, ти розумієш, що помилявся і життя не залишало Київ. Незважаючи на відсутність електрики, тепла та води люди не втрачають віри у майбутнє. "Тут немає місця для депресії, немає часу на те, щоб розкисати та шкодувати себе. Рух життя. Зараз ми - єдиний організм, який бореться з хворобою", - коментує мою оцінку побаченого Кропачов.
Ви порівнюєте російську агресію на адресу України із хворобою?
"Я вважаю єдиним організмом кожного українця, від солдата ЗСУ в окопах на передовій, шахтаря, що видобуває вугілля за 50 кілометрів від лінії фронту, бізнесмена, лікаря, Президента, аж до матері, яка вивезла своїх дітей за кордон. Нам не можна сумніватися, у нас немає вибору, окрім як боротися за свою країну, свободу та майбутнє. Так, російський світ це хвороба, на яку ми довго хворіли і тепер у нас з'явився шанс від неї вилікуватися", - упевнено повідомляє Віталій.
З того моменту, як Росія почала масово бомбардувати українську енергосистему, я хотів поговорити з активними учасниками місцевого енергоринку, щоб дізнатися про ситуацію зсередини. Розібратися та зрозуміти перспективи. З одним із перших мені вдалося поспілкуватися з Віталієм Кропачовим.
Віталій Кропачов – відомий український бізнесмен, меценат. Власник корпорації UDI, яка володіє активами у вугільному, газовому, енергетичному та медійному бізнесі. До приходу Зеленського до влади у 2019 році, він посідав 63-е місце в рейтингу найбагатших українців. Народився 4 жовтня 1973 року у місті Торезі Донецької області, нині окупованому Росією. Віталій у бізнесі понад 20 років. У 2011 році на Кропачова було скоєно замах, який бізнесмен пов'язав із спробами структур сина екс-президента України Олександра Януковича відібрати його бізнес.
2014 року, після анексії частини території України Росією, переїхав до Києва та почав активно фінансувати українські патріотичні добровольчі батальйони. Брав участь у створенні батальйону "Шахтарськ". З початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року він залишається в Україні, беручи активну участь у діловому та громадському житті країни.
У відкритих джерелах багато інформації про його зв'язок із оточенням екс-президента України П. Порошенка. Стверджується, що він кілька років контролював усю вугільну галузь, яка має суттєвий вплив на українську енергосистему та, безумовно, добре розуміє ситуацію зсередини. На моє питання щодо зв'язку з Порошенком, якого нещодавно звинуватили в причетності до постачання вугілля з окупованих територій, він відповів: "Я не знайомий з Порошенком, ніколи не зустрічався. Постачання вугілля з ЛДНР ніколи не здійснював. Більше того, мої інвестиції у збагачувальні фабрики та шахти дозволили державі повністю відмовитись від імпорту вугілля. До 2019 року обсяг національного видобутку зростав. У 2019 році після зміни команди влади всі програми були зупинені. Україна почала закуповувати вугілля з Білорусі".
Наскільки мені відомо у Білорусі немає вугільних шахт?
"Не секрет, що це було вугілля з окупованих Росією територій України, відомих як ЛДНР. Видобуток вугілля це більшість економіки тих територій, але везти це вугілля вглиб РФ економічно недоцільно. Історично генеральні споживачі вугілля звідти перебувають в Україні. В середині 21-го року головні споживачі перестали оплачувати білоруське вугілля, були напрацьовані багатомільйонні заборгованості. Для економіки тих територій це був значний економічний удар".
Чи є взаємозв'язок припинення закупівель вугілля з "Білорусі" та початку вторгнення Росії до України?
"Кремль вважає розпад СРСР помилкою, для Путіна не існує незалежної України та українського народу, як і Білорусі. Переважна частина населення України з Путіним не згодна і зараз своїми життями це доводить. У цих обставинах початок великої війни було лише питанням часу, а що саме було використано як привід зовсім не важливо".
Ви не заперечуєте, що припинення закупівель вугілля з "Білорусі" могло бути приводом, а як в Україні були справи після припинення цих закупівель? Звідки Україна брала вугілля і чи може Україна повністю відмовитися від вугілля, як це зробила Англія, наприклад?
"Повторюся, я вважаю, що війна була неминуча і привід не має значення. З початку 2016 року, з приходом Ігоря Насаліка на пост Міністра енергетики, Україна повністю відмовилася від закупівлі вугілля на тих територіях та сконцентрувалася на національному видобутку. Було важко, але ми впоралися. Наприклад, шахти, що належать мені, сумарно видобували більше 2-х мільйонів тонн, а фабрики збагачували в кілька разів більший обсяг. Окуповані території у період містилися з допомогою російського бюджету, якому це коштувало кілька мільярдів. Після зміни влади у 2019 році національний видобуток повністю зупинили. Почали купувати із "Білорусі". Необхідно розуміти, що Україна споживає вугілля для енергетики та промисловості, відмовитися від нього повністю у найближчі 30 років буде неможливо. Із середини 2021-го року українська енергетика у тяжкій кризі, зараз ситуація ще важча".
Україна видобуває зараз вугілля?
"Так. Але, напрацьована величезна заборгованість і розуміючи, що понад 60% бюджету України йде на військові потреби, шахтарі все ж таки спускаються в шахти і продовжують видобуток. Це наш внесок у перемогу. Ми сподіваємось, що держава це оцінить і потроху почне погашати борги за поставлену продукцію. Тут потрібно відмітити, що й громадяни значно гірше платять за електрику, що споживається. Ситуація не патова, але вимагає дискусії та пошуку компромісів".
Українська влада не йде на діалог?
"Діалог є і основний запит: "Поставте нам ще в борг". Ми всі разом прийняли удар Росії та боремося з ворогом, але у владі є гарячі голови, які залишились у риториці виборчої кампанії 2019-го року. Війна розділила українців на тих, хто бореться та тих, хто здався чи втік. Тих, хто бореться, не треба ділити ще на якісь групи, це нас послаблює. Я в Україні працюю. Якщо хтось має до мене запитання, я готовий на них відповісти. Мені нема чого приховувати. Нам потрібно перемогти та відновити інфраструктуру нашої країни, це найголовніше!"
Ви говорите про важку ситуацію в українській енергетиці і при цьому у ваших словах читається, що у вас є рішення, але ви не можете домовитись із владою. Така ситуація тільки у вас чи це системна криза щодо влади та великого українського бізнесу?
"Наразі не йдеться про бізнес. Влада сконцентрована на перемозі та робить все для якнайшвидшого повернення наших територій. Ми все це бачимо та дуже допомагаємо. Усі, хто хотів поїхати, вийшли із українських активів, шукають нові ринки. Я з тих, хто залишився і вірю в перемогу України. Безумовно, є запит на більш ефективну комунікацію з профільними міністерствами та Офісом Президента. Путін, руйнуючи об'єкти енергетики, створив в Україні умови для інноваційного перезапуску енергосистеми, яка стане унікальним досвідом для всього світу. Нам треба об'єднатися, щоб створити нову енергосистему використовуючи найкращі і найперспективніші напрацювання з усього світу".
Які цілі має Путін руйнуючи українську енергетику? Ці дії можуть зламати українців? Як живе Україна без електроенергії?
"Ракети та бомби не зупинять виробництво електроенергії в Україні. Електроенергія є. Путін не руйнує генеруючі потужності, їхні атаки орієнтовані на інфраструктуру, що забезпечує доставку електроенергії. Це абсолютний геноцид. Ці цілі спрямовані на погіршення умов життя громадянського населення. Жодного відношення до військових цілей це не має. Місяць тому весь город Херсон було обклеєно плакатами "Росія тут назавжди...". Під тиском ЗСУ окупанти йдуть із Херсона і тепер бомбардують його забороненими фосфорними бомбами. Це визнання поразки. Акт розпачу. Для людей, які втратили свій будинок, не має значення чим саме той будинок зруйновано: танком, міною або ядерною бомбою. Україна довела, що військові аргументи не працюють. Ситуація в Бахмуті вказує на те, що стратегія випаленої пустелі теж не працює. Українців не зломить".
Яка допомога зараз найбільше потрібна українській енергосистемі?
"Оперативно це запчастини, ремонтний фонд, генератори та промислові накопичувальні системи. Більшість цієї номенклатури можна зробити на території України, але на це потрібні гроші. Вважаю зараз найважливішим не допустити монополізації прийняття рішення щодо розподілу коштів на відновлення енергосистеми. У нас є досвід ситуації з ковідом, де це дало сумнівні результати, але на прикладі ситуації з будівництвом доріг це призвело до корупції та неефективного використання більшої частини коштів. Тим більше, якщо це робитимуть ті ж самі люди. В Україні держава поганий власник. Відновлення має стати конкурентним процесом, де будуть представлені кращі проекти від компаній з усього світу та переможців визначатиме профільне Міністерство із залученням міжнародних експертів або спеціально створений міжнародний консультативний орган. Український великий бізнес однозначно готовий до цього".
Я свідомо вирішив залишити цю розмову без логічного закінчення. Війна України за свободу та незалежність у самому розпалі. У цій ситуації як ніколи є актуальними рядки з національного гімну України: "Ще не вмерла ні слава, ні воля. Ще нам, браття молодії усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці".
Розмова з Віталієм Кропачовим містила безліч технічних нюансів про особливості виробництва та доставки електроенергії в Україні, деструктивні обмеження в експорті та імпорті, примусову зміну власників розподільчих мереж, інсайту про те, хто за всім цим стоїть. Я вирішив не перевантажувати цю статтю та залишити матеріал для продовження.
Основне посилання, яке я отримав від Кропачова, це готовність допомагати і потреба в діалозі. Він, безумовно, глибоко розуміє ситуацію в енергетиці та генерує безліч конструктивних ініціатив. У європейському істеблішменті не перший день ведеться дискусія про прозорість витрачання Україною фінансової допомоги, що виділяється. Можливо, створення якогось міжнародного консультативного органу стане вирішенням ситуації, можливо буде знайдено інше рішення. Однозначно Україна продовжує боротися і ми зобов'язані їй у цьому допомагати. Символічною подією, на яку я звернув увагу цього дня, стала вечірня заява Президента Зеленського, що засобам ППО вдалося збити більшу частину ракет, які випустили з Каспію в Україну. З міжнародною підтримкою Україна сильна як ніколи, і ми не маємо морального права зупинятися.
Оригінал матеріала на EUReporter.