НБУ: від наявних здобутків до нових можливостей

Зміна керівництва Національного банку без сумніву позначиться на політиці центрального банку країни. Навіть, якщо мова буде йти лише про зміну стилю управління, спілкування та співпраці з банківською спільнотою, Урядом, Верховною Радою.

Нове керівництво не має нести тягаря помилок своїх попередників. Проте воно може скористатися їх здобутками, публічно визнавши необхідність їх подальшого посилення. Тому конструктивною здається не критика раніше зробленого, а наголос на нових можливостях та перспективах, на кшталт:

«Посилюємо здобутки – позбуваємося недоліків – створюємо можливості»                                                                                     

У частині успіхів треба, якнайменш, визнати таке:

• зниження інфляції;
• стабілізація обмінного курсу гривні та амплітуди його коливань;
• встановлення кінцевих власників всіх банківських установ країни;
• відносне врівноваження валютного ринку;
• поступове зняття вимушених адміністративних обмежень на валютному та грошово-кредитному ринках;
• зниження облікової ставки та інших ставок НБУ по активних та пасивних операціях (відповідно до зменшення інфляції та її очікуваних рівнів);
• поступове зниження відсоткових ставок банків по їх кредитних та депозитних операціях;
• зростання залучених банками депозитів та наданих ними кредитів в національній валюті;
• збільшення міжнародних резервів (навіть якщо й шляхом їх позичання – у надскладну хвилину їх краще мати, ніж не мати);
• виведення частки дійсно неплатоспроможних та шкідливих для ринку банків (те, що не всі банки було виведено у зрозумілий та прозорий спосіб – інша річ);
• викриття та боротьба зі штучною капіталізацією банків, фіктивними заставами в їх портфелях, використанням «сміттєвих» цінних паперів;
• кампанія по розширенню безготівкових розрахунків;
• активне впровадження ІТ-технологій;
• підвищення інформаційної відкритості, у т.ч. шляхом розміщення на сайті НБУ більшого обсягу аналітичних та статистичних матеріалів;
• налагодження добрих стосунків з місією та керівництвом МВФ.

Визнання, закріплення та посилення цих та інших здобутків має сприяти зрозумілості поглядів нового керівництва НБУ та їх зовнішній підтримці.

Водночас, доцільно визнати низку ще нерозв’язаних питань, які вимагають спеціальних зусиль. 

В першу чергу - налагодження більш конструктивних та партнерських взаємовідносин з Радою НБУ, Урядом, Верховною Радою – має розглядатися не як «позбавлення НБУ його незалежності», а як спосіб визначення найбільш складних та комплексних загальнонаціональних рішень, що жодним чином не перешкоджає виконанню НБУ його основної конституційної функції.

Важливе значення має удосконалення взаємовідносин з загальною банківською спільнотою та експертним середовищем, а не лише з окремими його спеціально обраними представниками.

Має бути удосконалена на цій основі грошово-кредитна та валютно-курсова політика, банківський та макропруденційний нагляд, заходи з підвищення фінансової стабільності.

Доцільним є формування більш обережної та стриманої системи комунікації – з унеможливленням помилкових заяв та обіцянок, які викликають відвертий подив та роздратування в суспільстві та експертному середовищі.

Національний банк та Уряд мають стати партнерами в системі реформування та підтримки розвитку національної економіки. З цією метою першочергове значення мають:

• прийняття комплексу заходів щодо пріоритетного розвитку експортно-орієнтовних виробництв – дефіцит зовнішньої торгівлі товарами виступає основним чинником нестабільності всього платіжного балансу країни та, як наслідок, її валютного ринку;
• визначення переліку виробництв/товарів підвищеної уваги, дефіцит яких має надзвичайні негативні воєнні, економічні та суспільні наслідки – цей перелік необхідний для спеціальної підтримки з боку НБУ під час виникнення тривалих дефіцитів іноземної валюти, або при реалізації грошово-кредитної політики;
• впровадження спеціалізації державних банків – інакше їх існування у державній власності втрачає будь-який сенс; з іншого боку, необхідність пріоритетного розвитку експортних виробництв вимагає від Укрексімбанку виконання, нарешті, його основних функцій;
• заходи з розвитку фондового ринку – відсутність ємного та ліквідного ринку цінних паперів перетворює НБУ та всю економіку заручниками валютного ринку та обмінного курсу гривні;
• Рада з фінансової стабільності – потенційно потужний орган. Проте сьогодні виконує скоріше ритуальну функцію взаємного погодження та схвалення Міністерством фінансів та НБУ рішень один одного, ніж розробки складних міжгалузевих питань з валютно-фінансової проблематики;
• гармонізація податково-бюджетних, грошово-кредитних та валютно-курсових заходів – відсутність їх належної координації може супроводжуватися неочікуваними стрибками бюджетних виплат (наприклад, пенсіонерам наприкінці року) з подальшою дестабілізацією валютного та грошово-кредитного ринків;
• забезпечення ефективності моніторингу та контролю за трансферним ціноутворенням – має знизити втрати від штучного виводу іноземної валюти за межі країни.

Має бути забезпечена ефективна взаємодія з Верховною Радою України.

Складається таке враження, що на рівні Голови НБУ вона наразі майже відсутня. Спілкування з народними депутатами показує, що – профільний комітет сприймає такий стан речей, як недостатню увагу до народних обранців та парламенту в цілому. Це непорозуміння виявилося одним із чинників законодавчої ініціативи депутатів щодо зміни трактування основної функції Національного банку (ст.6 Закону України «Про Національний банк України») – суто суб’єктивний конфлікт переріс у спробу його розв’язання шляхом зміни законодавства. Таке штучне протистояння має бути подолано – виграють від цього всі, включаючи якість законопроектів, що готується Національним банком, та швидкість їх узгодження з депутатським корпусом.

Має бути сформована нова якість політики Національного банку України, зокрема:

• врегулювання зазначених вище питань покращить якість регуляторних рішень НБУ – завдяки їх завчасному та конструктивному узгодженню зі всіма гілками державної влади;
• обережне налаштування валютного законодавства та валютного регулювання – питання болісне через тривале збереження адміністративних обмежень. Проте із врахуванням фактичних валютних дефіцитів та залежності від зовнішніх запозичень вимагає не огульного скасування, а обачних кроків, адже навіть МВФ сьогодні розуміє складність цього питання та не полягає, як колись, на негайному скасуванні всіх існуючих заборон;
• регулювання транскордонного руху капіталу – питання прямо пов’язане з попереднім. При цьому варто враховувати надвисоку валютну вразливість України, адже до кінця 2019 року маємо сплатити за борговими зобов’язаннями майже 12,5 млрд. дол. США, при тому, що валові міжнародні резерви наразі становлять біля 16,1 млрд. дол.;
• докорінне удосконалення банківського та макропруденційного нагляду – задля унеможливлення майбутньої потреби у новому «банківському очищенні» та виправлення недоліків інституту кураторів, як на стадії виявлення проблем окремих банків, так і під час моніторингу їх операцій;
• удосконалення процедур виводу/оздоровлення проблемних банків – не тільки через їх банкрутство, але й більш продуктивним образом: шляхом продажу, поглинання, об’єднання, приєднання тощо;
• остаточна стабілізація «Приватбанка» - за результатами спеціального аудиту та окремих консультацій с Урядом України та РНБО;
• правова підтримка – посилення потужності юридичного департаменту, враховуючи потребу в удосконаленні нормативних актів НБУ та захисту його рішень в судах;
• кадрова політика – формування кадрового потенціалу НБУ з урахуванням потреби в молодих та досвідчених працівниках, працівниках із закордонною освітою та знанням українського ринку, які мають практику роботи на ринку та досвід роботи в державних установах.

І останнє, Правління і Рада НБУ мають стати потужною однією командою, яка працює над формування конкурентного банківського середовища і відповідного  типу грошово-кредитної політики, яка здатна закласти майбутні стійкі темпи економічного зростання, що можуть стимулювати відродження національного виробництва і зміцнення ролі національного капіталу у відтворювальних процесах.

Богдан Данилишин, академік НАН України, Голова Ради Національного банку України