Спадок Ющенка для України? Усміхнені люди

За останні 5 років Україна перетворилася з потворної і немічної пострадянської руїни в країну з реальними надіями на успіх, у демократичне громадянське суспільство.

Президент України Віктор Ющенко, який іде зі свого поста, зазнав під час виборів нищівної поразки. Але, незважаючи на принизливе неприйняття Президента, за якого проголосували лише 6 відсотків виборців, історія має розсудити його по-доброму.

Незважаючи на політичні й економічні колотнечі останнього п'ятиріччя, Україна за нього перетворилася з потворної і немічної пострадянської руїни в країну з реальними надіями на успіх, у демократичне громадянське суспільство.

Щоб зрозуміти ефект впливу "помаранчевої революції", досить порівняти політичне життя в сусідній Білорусії і Росії з живим і яскравим суперництвом в Україні.

У виборців був справжній вибір кандидатів, які відображають весь спектр політичних думок. Передвиборні кампанії проводилися без страху за те, що правлячий режим пошле міліцію для розгону мітингів виборців і арештів опозиційних активістів.

Живі й активні дебати проводилися на всіх телеканалах, а на вулицях рекламні щити майоріли численними плакатами кандидатів, які суперничали.

Ющенко і його колишня спільниця з "помаранчевої революції" прем'єр-міністр Юлія Тимошенко не користувалися сумно відомим "адміністративним ресурсом", який настільки часто застосовується в Росії для впливу на результати голосування.

Одним із найпримітніших аспектів першого туру виборів стала відсутність серйозних скарг із боку кандидатів з приводу фальсифікацій з виборчими бюлетенями. Цим вони разюче відрізняються від масових підтасувань 2004 року, які спровокували "помаранчевий" заколот.

В України, як і раніше, багато проблем, зокрема, з корупцією. І досягнення цієї країни аж ніяк не є необоротними. Але люди тут вільно висловлюють свою думку, і з цієї країни пішов страх, який, як і раніше, душить життя суспільства в інших колишніх радянських республіках.

Ось тому Україна така важлива, і з цієї причини Захід зробив великі ставки на результат нинішніх виборів. Після революції Кремль старанно представляє свого сусіда місцевій аудиторії як державу постійного хаосу, тому що він боїться цього прикладу процвітаючого відкритого суспільства на російських рубежах. Функціонуюча Україна - це прямий виклик колишнім шпигунам КДБ і тіньовим апаратникам, які контролюють політику в Москві.

В останні роки в росіян виникла нова тенденція і звичка: вони їздять на вихідні дні в Київ, щоб насолодитися розкутішою атмосферою української столиці, де поліція менш помітна, ніж її московські колеги. Вони бачать, що жителі Києва охоче всміхаються, що офіціанти в ресторанах і продавці в магазинах більш життєрадісні, що та напруженість у стосунках між людьми, яку вони відчувають удома, тут відсутня.

Коротше кажучи, вони бачать, що українці покладають надії на своє суспільство і можуть впливати на власне майбутнє, а це, у свою чергу, впливає на загальний настрій людей. У середньостатистичного росіянина немає такої можливості, у нього присутнє почуття гнітючого невдоволення своєю владою, у зв'язку з чим Кремль постійно боїться збурень у суспільстві.

Ці вибори визначать, чи продовжиться український експеримент, чи він почне деградувати. У Сполучених Штатів і Європейського Союзу може виникнути спокуса почати в розпачі заламувати собі руки через ті сварки, які затьмарили помаранчеву мрію, але Ющенко залишає такий спадок, який варто захищати. І вони мають рішучіше й енергійніше говорити про це.

Автор: Тоні Хелпін (Tony Halpin), The Times , Велика Британія

Переклад: ИноСМИ