Україна дивиться на схід

Подивившись на результати загравань із Заходом і повернувшись із небес на землю, колишня радянська держава, схоже, незабаром обере проросійського президента.

Після "помаранчевої революції" минуло п'ять років. Подивившись на результати загравань із Заходом і повернувшись із небес на землю, колишня радянська держава, схоже, незабаром обере проросійського президента.

Це було рукостискання, що поклало кінець революції.

Юлія Тимошенко, харизматичний прем'єр-міністр України й одна з головних учасниць "помаранчевої революції" 2004 року, за підсумками якої країна встала на шлях проєвропейської і антиросійської орієнтації, наприкінці минулого року зустрілася з Володимиром Путіним, і він зробив їй щедру пропозицію: платити за транзит природного газу трубопроводами України на тридцять відсотків більше, ніж колись.

По телевізору показали, як Тимошенко із симпатією потискує руку російському прем'єру, що багато хто визнав схваленням (а може, і просто купівлею) її кандидатури Москвою.

На цьому тижні зображення того рукостискання було розвішано всюди. Українці готуються йти в неділю на вибори, і схоже, що ці вибори покладуть кінець "помаранчевій революції".

Для України це означає одне - повернення Росії.

Віктор Ющенко - нинішній Президент і герой руху за демократію 2004 року - користується популярністю всього трьох відсотків населення, тобто від нього відвернулися вже майже всі. Під час його правління країна впала в стагнацію, економіка скоротилася на п'ятнадцять відсотків, а бюджет довелося рятувати екстреною позикою Міжнародного валютного фонду. Буйно розцвіла корупція.

Схоже, що в першому турі найбільша кількість виборців проголосує або за Віктора Януковича - лідера, що користується підтримкою Москви й був вигнаний із президентів у 2004 році в результаті протестів проти шахрайства на виборах, - або за Тимошенко. Обидва кандидати зобов'язалися побудувати відносини з Москвою й відмовитися від вступу в Організацію Північноатлантичного альянсу.

"На наших очах відбувається масове розчарування в результатах “помаранчевої революції”, настає загальне роздратування, - коментує те, що відбувається, Володимир Фесенко, директор київського Центру політичних досліджень. - Виборці проявляють більше готовності задавати питання. Вони стали більш прагматичними, тому що їх принизили, і тепер вибирати між Сходом і Заходом стало не так просто, як раніше".

Для багатьох українців гонитва за щедротами Москви вже не означає капітуляції перед грізними імперіалістами, що володіли й управляли їхньою країною ціле сторіччя.

Майже відразу після того, як на хвилі "помаранчевої революції" Ющенко став президентом і пообіцяв провести економічні реформи й вступити до НАТО і Євросоюзу, Москва почала карати Україну за зухвалу поведінку.

Європа жахалася, коли між Україною й Росією в 2006 і на початку 2009 року розгортались "газові війни". Українськими трубопроводами тече значна частина природного газу, що поставляється Росією Європі, і в ті роки Росія відмовлялася віддавати Україні гроші за транзит. Взимку 2006 року частина Європи залишалася без опалення кілька днів.

Угода Путіна з Тимошенко, швидше за все, нібито означає, що газових воєн при ній не буде.

Ющенко, відсунутий у результаті угоди вбік, похмуро прорік, що його опоненти - учасники про кремлівської змови.

"Тимошенко і Янукович - це найпрекрасніші представники єдиної кремлівської коаліції", - сказав він, спілкуючись із виборцями у Львові, на про європейському заході України.

Свою явну відмову від цінностей "помаранчевої революції" Тимошенко пояснила міркуваннями прагматичного характеру.

"Нам судилося бути сусідами з Росією, - написала вона в статті, опублікованій в одному журналі. - Значить, нам і російським лідерам треба буде вибудовувати взаємовигідні відносини між нашими країнами".

Безумовно, виборці з цим згодні: після укладення угоди рейтинги Тимошенко різко пішли вгору. Але на посту прем'єр-міністра Тимошенко управляла економікою так погано, що міжнародна кредитна криза позначилась на Україні особливо важко, держава фактично збанкрутувала, і це дало Януковичу певну перевагу.

Може здатися, що українці переметнулися на схід через те, що розчарувалися в підсумках п'ятирічного експерименту з єврофільством. Спроба вступити НАТО не принесла нічого, крім лютого гніву Росії. Інвестицій спочатку не було, потім з'явилися, але знову зникли.

Європейський союз фактично покинув Україну напризволяще, збудувавши на своєму польському фланзі оборонні споруди й закривши перед нею будь-яку можливість вступу в альянс, хоча аналогічні підготовчі заходи в схожих умовах принесли політичну й економічну стабільність у Сербію й Хорватію.

Але реальна ситуація набагато складніша, ніж банальна переорієнтація із заходу на схід. Україну вже не можна назвати розколотою країною, і політичний курс тепер не обов'язково вибирати строго між просхідним і прозахідним.

Жителі сходу України, що говорять по-російському, як і раніше, симпатизують Москві, а на заході орієнтовані на Європу, але центр країни, що становить більшість за населенням, дедалі більшою мірою готовий змиритись зі зближенням із Москвою, зокрема тому, що співробітництво з Заходом дало їм так мало.

Від націоналістичних реформ 2004 року, за якими було заборонено використовувати російську мову в школах і на телебаченні, однак, вони відмовлятися не готові. Ніхто з кандидатів - навіть Янукович - не насмілився торкнутися цього у своїй передвиборній кампанії.

Також ніхто з кандидатів, схоже, не буде скасовувати значні за своїм розмахом реформи ЗМІ й права громадян на акції протесту, у результаті яких Україна стала однією з найбільш вільних і відкритих держав серед колишніх союзних республік СРСР.

Що стосується Тимошенко, то вона, хоч й пішла на зближення з Москвою, спроби вступити в Євросоюз планує посилити, так само як і почати боротися за розширення торговельних відносин із Заходом. Західні дипломати вважають, що в цьому її можна вважати щирою; як це не парадоксально, саме промосковські кандидати, можливо, стануть власниками політичного капіталу й навичок ведення переговорів, потрібних для того, щоб відкрити Україну Європі.

"В останні п'ять років Україна билася головою об стіну, - сказав однин загартований службою європейський дипломат. - Якщо переможуть кандидати, більшою мірою орієнтовані на Росію, то вони зуміють провести щось на зразок прийому дзюдо, і Москва сама підштовхне Україну до Заходу".

Автор – Дуг Сондерс (Doug Saunders), "The Globe And Mail ",Канада.

Переклад – ИноСМИ .