Міф про студентів, яких "кинули на убій". Історики розказали, хто справді бився під Крутами

Сьогодні, 29 грудня, в Україні відзначають День пам'яті героїв Крут — військових армії УПА, яка у 1918 року зупинила наступ більшовиків на Київ. За понад сто років виник міф про цей бій. Його суть у тому, що битися із загарбниками послали 14-17 річних юнаків-добровольців Студентського Куреня, які нібито ніколи не тримали зброю в руках. Проте це не так.

Справжню хроніку бою у січні 1918 року розповідає Український інститут національної пам'яті.

Насправді у бою під Крутами брало участь біля 400 юнкерів – старшин і курсантів Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького. Проте вони мали бойовий досвід. Деякі з них встигли повоювати на фронтах Першої світової війни. Крім того, під Крутами воювали бійці Куреня Смерті – добровольчого підрозділу, сформованого з вояків, які повернулися з Першої світової війни, та козаки з міста Глухова, які також мали чимало бойового досвіду.

Студентський курінь Січових стрільців дійсно під Крутами був. І у його складі були добровольці із числа студентів. Проте їх було мало — від 114 до 130 бійців. Тих, хто взагалі стріляти не вмів, лишили в резерві.

Українські сили під Крутами складали біля 500 бійців, озброєних не лише рушницями, а й кулеметами, і гарматою на залізничній платформі. На них наступали загони червоногвардійців та матросів загальною кількістю 4000 бійців за підтримки гармат і кулеметів на бронепотягу.

Українська сторона не очікувала, що з боку Крут насуватиметься настільки велика сила — основний удар очікували з боку Полтави. Бійців під Крутами мали підтримати 300 вояків  3-го Гайдамацького полку. Проте вони не прийшли, бо придушували бунт більшовиків на заводі Арсенал.

Історики кажуть, що Студентський Курінь взагалі не мав брати участь у битві. Його формували як підрозділ для патрулювання вулиць Києва. Під Крути студенти потрапили випадково. Незадовгого до подій в Київ провернулися юнкерські частини, які довгий час успішно обороняли позиції на Чернігівському напрямку. Вони відійшли в тил через виснаження та чекали на підкріплення. Юнкера зустрілися зі студентами, виникла суперечка. Студенти дорікнули юнкерам, що ті покинули позиції самовільно. Юнкера обурилися і заявили, що готові повернутися на позиції хоч зараз, якщо студенти підуть з ними. Київського військового округу погодилося, бо вважало, що Крути не опиняться на вістрі атаки.

Бій під Крутами тривав шість годин. Основний удар на себе взяли юнкери військової школи та вояки Куреня Смерті. Більшовики понесли більші втрати, ніж сили УНР.  Проте надвечір у них закінчилися набої, і вони буди змушені організовано відступати. Втрати пораненими складали до 250 бійців, загиблими — до сотні. Більшовиків загинуло близько 300.

Відступаючи, українські сили розібрали залізничне полотно. Просування армії більшовиків уповільнилося. Ці кілька днів дали можливість провести переговори, наслідком якого став Берестейський мирний договір з країнами Четвертного союзу, одним із головних пунктів якого було міжнародне визнання УНР.

Проте один загін студентів не вибрався з-під Крут. При відступі вони заблукали і вийшли до станції коли та вже була захоплена більшовиками. Розлючені червоноармійці наступного дня розстріляли усіх полонених. Це було 27 юнаків, яких зараз називають Героями Крут.

Останки молодих героїв були поховані в Києві на Аскольдовій могилі. Поет Павло Тичина присвятив подвигу захисників свій знаменитий вірш "Пам'яті тридцяти".

Як повідомляли Українські Новини, напередодні,  28 січня відзначався День затвердження Державного Прапора. 32 роки тому Верховна Рада Україна офіційно затвердила синьо-жовтий прапор як символ нової незалежної держави.