Михайло Ткач: Ми можемо програти війну, якщо продовжимо витрачати бюджетні гроші на антураж мирного часу
Журналіст інтернет-видання "Українська правда" Михайло Ткач прокоментував витрати з державного бюджету під час війни.
Свою думку журналіст висловив у соціальній мережі Facebook.
Чи можемо ми програти війну? Так.
- Якщо продовжимо вимивати гроші з бюджету десятками мільйонів на стадіони, барабани, бордюри, бігові доріжки та інший антураж мирного часу або закуповувати потрібні речі за завищеною вартістю, ми можемо програти.
- Якщо не припинимо заплющувати очі на те, що на податковій та митниці заробляє не лише державний бюджет, ми можемо програти.
- Якщо нульова толерантність до корупції не стане пріорітетом державної політики від Офісу президента до медсестри державної лікарні, ми можемо програти.
- Якщо політики в своіх діях будуть послуговуватися бажанням повернути або отримати владу, ми можемо програти.
- Якщо не закриємо кордон для втікачів і не припинимо штампувати здорових інвалідів, ми можемо програти.
- Якщо не повернемо підтримку Сил оборони донатами до рівня першого півріччя повномасштабного вторгнення, ми можемо програти.
- Якщо будемо вважати, що Перемога - це ті хлопці та дівчата, чоловіки та жінки з Сил оборони і якось воно буде, ми можемо програти.
Все з переліченого вбиває наших захисників і захисниць. Віддаляє Перемогу. Допомагає ворогу. 140-мільйонна "країна-ідіот" не збирається програвати цю війну. Для Путіна ця війна - це квиток в один кінець. Вони продовжуватимуть нас знищувати повільно чи швидко. Вони можуть робити це ще рік, і два, і три. Їх 100 мільйонів. Час зрозуміти, що вихід на адмінкордони до кінця весни - ІПСО на експорт. Повертайтесь до тями.
Ми місяць збираємо 30 млн на РЕБи для першої лінії оборони, які захищатимуть життя та техніку, а ділки з Житомира вирішили 70 млн злити за раз на ремонт стадіону. У нас що Житомир в Європейський Союз вступив? Чи виграв право на проведення чемпіонату світу з футболу?
І це лише один приклад. 70 млн на стадіон - це означає, що син або донька не дочекається батька з фронту, тому що у нього не було дрона щоб прочитати ситуацію. Мати більше не зазирне в очі своєї дитини, тому що евакуаційне авто було одне і неброньоване. Дружина не обійме чоловіка, а чоловік - дружину, тому що не було тепловізора. Одного тепловізора. І так щодня.
Кожен вчинок окремої людини в цей час - це щоразу вибір між спільною перемогою і спільною поразкою. Обирайте перемогу.