Олексій Кущ: Зарплати рядових працівників на буровій, які добувають газ і нафту, в сотні разів менші за зарплати верхівки "Нафтогазу"

Економіст, експерт Аналітичного центру "Об’єднана Україна" Олексій Кущ прокоментував виплати премій керівництву Національної акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України".

Свою думку експерт висловив у соціальній мережі Facebook.

Блиск та жебрацтво реформ за "премії". Поділюся з вами таким спостереженням.

Пітер Друкер, теорію менеджменту якого стосовно цілей корпоративного розвитку у вигляді KPI у нас так полюбляють, з висоти свого 90-річного досвіду, написав: "Що стосується високих зарплат, це справжній скандал. Дж.П. Морган, який був небайдужий до грошей, у 1906 році сказав, що будь-яка організація, будь-яка компанія, в якій керівництво отримує зарплату, яка більш ніж у 20 разів перевищує зарплату рядового співробітника, - це погано керована компанія". Він відмовлявся від інвестицій у такі компанії.
І досі це золоте правило, і, дотримуючись його, я б у більшість наших компаній не став вкладати гроші. До речі, директори, яких я знав - а я чимало директорів знав - не вважають себе суперменами. Вони створили команду.

Зарплата рядових працівників, які стоять на буровій, добуваючи газ і нафту, не те, що у десятки, у сотні разів менша за зарплати верхівки центрального офісу того ж "Нафтогазу" чи квазідержавної "Укрнафти". Премії керівництва "Нафтогазу" були привязані напряму до розміру прибутку компанії.

Як можна максимізувати прибуток? Скороченням витрат або збільшенням доходів. Або комбінацією цих факторів одночасно.
Але "Нафтогаз" пішов шляхом "малювання" великих доходів, дарма, що значна частина з них перетворювалася на непогашену дебіторку.

А як можна збільшувати доходи? Зростанням регульованих цін на газ. Як можна обгрунтувати високу ціну на газ? Збільшенням дорогого імортного ресурсу, коли частка імпортного газу збільшується в структурі загального споживання. В цій парадигмі, нарощування власного видобутку невигідно для нарахування "премій". Адже вихід України на профіцит газу буде означати зменшення внутрішніх цін. Це аксіоми ринку.

В такому випадку (видобуток більше споживання), особливо за умови функціонування газового хабу та біржового продажу всього видобутого в Україні газу, ціна в нас була б суттєво меншою за європейську, особливо в умовах обмеження експорту. А це означає менше "намальованих доходів" і менші премії.

Поруч з корупцією, це одна з причин провалу програми нарощування власного видобутку 20/20. Згідно з якою, у 2020 році "Укргазвидобування" мало б завести в систему 20 млрд кубів газу. А скільки зараз? Лише 13 млрд кубів товарного газу. Що цікаво, для моделі "премій" максимально підходить 100% закупівля дорого імпортного газу за найвищою спотовою ціною у 2-3 тис. доларів за тис кубів. Тоді можна намалювати космічні ціни на газ для населення, отримати такі ж саме космічні субсидії з бюджету та виплатити не менш космічні премії декільком десяткам людей.

Не в цьому полягає причина появи "віртуального реверсу" та цінової моделі "Дюсельдорф", а потім "Амстердам плюс"? Ось так дрібязковий приватний інтерес впливає на стратегічні цілі розвитку цілої країни. Як у фільмі братів Коенів "Після прочитання спалити", коли бажання однієї жінки середнього віку вставити собі дорогі імпланти грудей, завертіло цілий шпигунський калейдоскоп із залученням провідних світових держав...