Помер поет Дмитро Павличко

На 94-му році життя помер відомий український поет, громадсько-політичний діяч, Герой України Дмитро Павличко.

Про це повідомив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський у Facebook

"Сьогодні ввечері помер Дмитро Павличко. Мені щойно про це повідомив Богдан Горинь з посиланням на доньку письменника", - написав він.

Дмитро Павличко - шістдесятник, поет, перекладач, дипломат, політик, один з авторів Акту проголошення незалежності України. Автор легендарної пісні "Два кольори".

"Два кольори, мої два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба.

Два кольори, мої два кольори,

Червоне – то любов, а чорне – то журба".

Він Герой України (2004). Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (1999, 2009), ордена "За заслуги" III ступеня (1997), ордена Свободи (2015), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1977). Батько Соломії Павличко.

Народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна. Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії, потім – у Яблунівській середній школі.

Із осені 1945 pоку по літо 1946 року – ув'язнений за справою щодо звинувачення в належності до УПА. Дмитро публічно визнав свою належність до УПА, в інтерв'ю розповідав що його загін розпустили, а його відправили до школи.

У 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету.

Член КПРС з 1954 по 1990 роки. З 1955 року – член ЦК ЛКСМУ.

Завідував відділом поезії редакції журналу "Жовтень" (нині — "Дзвін"), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Упродовж 1971–1978 pp. Дмитро Павличко редагував журнал "Всесвіт".

Перша збірка поезій "Любов і ненависть" з'явилася у 1953 році. Пізніше побачили світ поетичні книги "Моя земля" (1955), "Чорна нитка" (1958),"Правда кличе" (1958), – вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів, "Пальмова віть" (1962). У 1968 році вийшла збірка "Гранослов", згодом "Сонети подільської осені" (1973), "Таємниця твого обличчя" (1974), "Сонети" (1978), "Спіраль" (1984), "Поеми й притчі" (1986), "Покаянні псалми" (1994). Дмитро Павличко уклав антологію перекладів "Світовий сонет" (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках "Магістралями слова" (1978), "Над глибинами" (1984), "Біля мужнього слова" (1988).

Дмитро Павличко – один із організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.

У 1990-1994, 1998-1999 роках – Народний депутат України.

Один із авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави, що передбачала нейтральний та позаблоковий статус України – іноді цю доктрину іменують саме "доктриною Павличка".

Із 21 жовтня 2005 року по 25 травня 2006 року – народний депутат України (фракція Української Народної Партії).