Ми робимо все, аби працювати професійно навіть в умовах війни, – журналіст із окупованого Тростянця

Сумський журналіст, який зараз перебуває в Тростянці, розповів прес-службі Національної спілки журналістів України про ситуацію в місті та про умови, в яких працюють місцеві медіа під час війни.

"Я знаходжусь у Тростянці. Учора в нас відбувся перший "зелений коридор", де близько 100 машин із біженцями виїхало з Тростянця до Полтави. На жаль, багато людей не мали власного транспорту чи заправлених авто, тому виїхати не змогли. У Тростянці є до десяти автобусів, але вони захоплені. Місто повністю окуповане росіянами. Але з ними було погоджено, що все таки не буде обстрілів з 9.00 до 21.00", – повідомив репортер.

Втім, як повідомив НСЖУ журналіст, існувала небезпека, що не вийде евакуювати людей. Росіяни двічі повертали колону і пускали знову. Зрештою, під вечір колона машин таки рушила з Тростянця. Крім місцевих, були мешканці Краснопілля і Сум, всього до 16тис людей за вчорашній день вивезли. А загалом уже більше 60 тис осіб залишили зони, де відбуваються постійні обстріли і гинуть люди.

От учора буквально в центрі міста близько десяти танків по колу виставили й почали обстрілювати місто навмання, куди поцілили, туди й поцілили. Кілька мікрорайонів постраждало. Люди вже визначилися, хто куди ховається. У місті два храми, й в обох із них у підвалах діють бомбосховища.

В таких умовах сьогодні дуже важко знайти достовірну інформацію й поширити її. Зокрема, у нас є свій сайт, але ми не можемо ним користуватися, бо редакція знаходиться в центрі міста, де захоплена територія. Всі кабелі, які в нас були, розбиті. У нашого видання багато передплатників та користувачів сайту. Але останній матеріал на сайті був розміщений 23 лютого, за день до початку війни.

"Зараз всю інформацію я розповсюджую з власної сторінки у фейсбуці. Мені телефонує багато людей, розповідають, просять допомоги. Але напряму неможливо допомогти, тому що по різних точках сидять снайпери і просто відстрілюють людей. Бувають випадки, коли окупанти навіть ховати вбитих не дозволяють. Куди ховати, якщо там окопи й танки на кладовищі?", – підкреслив репортер.

Ми комунікуємо з іншими колегами-журналістами. Вони передають інформацію, за домовленістю ми розміщуємо її у фейсбуці. Більшість місцевих редакцій мовчить. Були навіть такі пости у фейсбуці: "Де наші журналісти, чому не працюють?".

"Все ж я і колеги прагнемо подавати інформацію, щоб вона була максимально достовірною, а не працювати на фейках. Тому ми стараємося звіряти всю інформацію. У нас є стрічка новин в Укрнеті, яка постійно дає новини, і ми з ними звіряємо свій контент. У нас є зв’язок з обласною організацією Національної спілки журналістів України та Віталієм Коханом – членом правління обласної організації НСЖУ, редакторами інших газет. Ми робимо все, аби працювати професійно навіть в умовах війни", – резюмував НСЖУ свою розповідь журналіст із Сумської області.