Костянтин Бондаренко: знаю Татарова не один рік — у мене про нього склалося позитивне враження як про професіонала
Політолог Костянтин Бондаренко поділився своєю думкою щодо звинувачень на адресу заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова. Про це він написав на своїй сторінці в Facebook.
"Дуже показовий пост Юрія Бутусова зі звинуваченнями на адресу заступника голови Офісу президента Олега Татарова. Звернув увагу не тому, що знаю Татарова не один рік і маю про нього позитивне враження - як про професіонала. Зрештою, якщо генпрокурор Юрій Луценко публічно висловився про нього нецензурно - для мене це вже знак якості) Так от: звернув увагу на цей пост як на вираження того, що в медіа-просторі голова НАБУ Артем Ситник починає активну війну зі своїми кривдниками і тими, хто посмів засумніватися в праві Ситника сидіти у своєму кріслі. Татаров публічно заявив, що Ситник - це головна проблема в системі боротьби з корупцією (правда, потім підкреслив, що це його особиста думка, з якою особисто абсолютно згоден). Відповідь прилетіла доволі швидко. Сама суть справи, викладеної у пості, виглядає аж надто притягненою за вуха. Але кидається в очі різкий перехід автора з правової у емоційно-політичну площину: "На годовщину Революции Достоинства НАБУ нанесло мощный удар по пророссийским и антимайдановским силам, которые собрали в ОП президент Владимир Зеленский и Андрей Ермак", "гражданское общество обязано оказать максимальное давление и провести митинги протеста против аморальной и циничной защиты президентом Зеленским и его офисом подозреваемого в коррупции Олега Татарова" і в такому ж дусі. Більше того: Ситник взмозі провести відверто проплачені мітинги "громадянського суспільства" разом з "хлопчиками за викликом" з радикально-націоналістичного табору, які на будь-яку критику наводять єдиний аргумент у стилі "Я на колчаковских фронтах кровь проливал!".
Але загалом, мені здається, якщо звинувачувати будь-кого - Татарова, Іванова, Петрова, Сидорова - то апелювати потрібно не до вулиці, не до читачів фейсбуку, а до судів. Пости у фейсбуці живуть один-два дні. А вирок суду - це вирок суду. І Ситник, і Бутусов це добре знають, рівно ж як і процедуру, за якою можна добитися істини. Але ж сьогодні у війнах за збереження Ситника потрібна не істина - потрібен хайп. Потрібна війна, яку має намір виграти Ситник - не у судах, а знову з апеляцією до соціальних мереж і до вулиці. Зрештою, ми цю тактику спостерігаємо вже тривалий час: головне прокричати, зібрати натовп, підняти хвилю в ЗМІ, добитися "стурбованості" від західних кураторів - і забути. До судів подібні справи, як правило, не доходять.
Тому можна констатувати: нічого серйозного. Просто намагання використати стару технологію", - написав він.