Платні дороги: влада ризикує залишитися біля "розбитого корита", – Інна Хомич

Згідно з ст. 1 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України" та ст. 5 того ж закону, іноземні вантажоперевізники, які в'їжджають до нашої країни, вже платять державі за дороги. А зареєстровані в парламенті законопроекти №3544 та №3545 про справляння плати за проїзд вантажівок автодорогами загального користування, свідчать про бажання української влади змусити іноземні транспортні компанії платити двічі.

На це звернула увагу директор з правових питань групи компаній "Нова пошта" Інна Хомич у своїй авторській колонці на порталі НВ.

За словами юриста, ставка єдиного збору для вантажних автомобілів становить 0,04 євро за км. Надходження в повному обсязі перераховуються до Державного бюджету України. Таким чином, у разі прийняття законопроектів №3544 та №3545 іноземні вантажоперевізники будуть платити за дороги 2 рази: за проїзд дорогами загального користування та єдиний збір.

Різниця між цими платежами лише в тому, що надходження від користування дорогами будуть перераховуватись до Спеціального фонду, а від єдиного збору – до Загального фонду держбюджету.

"Модель, за якої за проїзд одного кілометра стягується два різних з точки зору закону, але однакових з погляду об'єкта, бази і методу нарахування платежі, є необґрунтованою. Іншими словами, перевізники зможуть звернутися до європейських судів, створивши правовий прецедент невідповідності українського законодавства міжнародному праву. Подальша практична реалізація законів про плату за дороги по суті буде заблокована. Отже, інвестовані в побудову системи справляння такої плати мільярди гривень із спеціального дорожнього фонду виявляться марними", - попередила Хомич.

Експерт звернула увагу також на несправедливу з точки зору ринкової економіки формулу ціноутворення ставки нового дорожнього збору. Зокрема, законопроект №3545 визначає, що розмір плати не залежить від максимально допустимої маси транспортного засобу та інших факторів. Тобто для вантажівок з максимально допустимою масою 12 та 39 тон розмір ставки буде однаковим.

За словами Інни Хомич, головним показником, який впливає на ступінь руйнування вантажівкою дорожнього покриття, є навантаження на вісь, а не маса автомобіля. Навантаження на вісь, у свою чергу, залежить від маси, конструкторських характеристик транспортного засобу, ваги перевезеного вантажу та інших факторів. Маса автомобіля може бути істотною, при цьому навантаження на вісь для дорожньої інфраструктури не критичною (це стосується вантажівок з чотирма і великою кількістю осей, причепів). А якщо вантажівки з різною масою і різними ТТХ по-різному впливають на дорожнє покриття, отже, і розмір плати повинен бути різним.

"У Німеччині, приміром, розмір дорожнього збору з вантажівок залежить від допустимої маси транспортного засобу, кількості осей і класу токсичності. При цьому максимальна ставка збору перевищує мінімальну приблизно вдвічі. І якщо вже українські законодавці хочуть ввести плату за дороги, чому б їм не скористатися європейським досвідом і не розраховувати ставку збору з урахуванням різних чинників впливу автомобілів на дорожнє полотно?" - задалася питанням юрист.

Інна Хомич зробила висновок: якщо держава планує отримати додаткове джерело фінансування будівництва та ремонту доріг, а не колосальні збитки, законодавчі підходи повинні бути максимально зваженими, відповідати букві міжнародного права, забезпечувати рівноправні умови на ринку вантажоперевезень для всіх операторів без дискримінації за місцем (країною) реєстрації, справедливі та прозорі тарифи. В іншому випадку Україна ризикує вкотре залишитися зі своїми романтичними мріями біля "розбитого корита", безцільно розтринькавши десятки мільярдів, викроєних з бюджету на "Велике будівництво" автомобільних доріг.