Експерти заявили про відсутність корупції в сфері агродотацій, – ЗМІ
Українській системі розподілу агродотацій властиві відсутність багаторічних програм і забюрократизованість. Але в той же час державі вдалося ліквідувати корупційний фактор при розподілі державної підтримки агровиробників.
Про це повідомило інтернет-видання "РБК-Україна".
"Перераховуючи проблеми розподілу дотацій в агросекторі, експерти найчастіше говорять про непередбачуваність державної політики, частих змінах режимів оподаткування та відсутності послідовної державної політики. Простіше кажучи, агровиробник не може будувати план розвитку хоча б в середньостроковому горизонті - 3-5 років. Програми та умови отримання дотацій щорічно трансформуються, змінюються критерії визначення одержувачів, змінюються умови держпідтримки", - пишуть журналісти про основні проблеми розподілу держдотацій, посилаючись на результати опитування аграрних експертів.
Окреме спірне питання, яке проаналізували журналісти в своєму розслідуванні, - отримання бюджетних дотацій найбільшими агропідприємствами, серед яких часто згадуються "Укрлендфармінг" Олега Бахматюка, група Vitagro народного депутата Сергія Лабазюка, "Миронівський хлібопродукт" (МХП) Юрія Косюка та інші великі одержувачі бюджетних дотацій, перелік яких легко знайти в мережі Інтернет.
Сама по собі система дотування агровиробництва влаштована таким чином, що великі господарства, виробники та холдинги можуть отримувати більше - це закономірно. Експерти кажуть, що якщо мізерну державну підтримку розподілити за принципом "кожному потроху" - від такої системи взагалі не буде користі: "Йти, наприклад, шляхом європейським, де дотації сплачуються на гектар землі всім тотально, напевно, неправильно. Адже грошей трохи та ефекту від субсидування не буде. Якщо роздати її всім, це нічого не дасть, ми просто втратимо гроші", - навели журналісти думку Алекса Ліссітси, гендиректора одного з найбільших агрохолдингів України ІМК, який раніше очолював Український клуб аграрного бизнеса.
Зараз гендиректор об'єднання агровиробників УКАБ Тарас Висоцький входить до колегіальної комісії Міністерства аграрної політики та продовольства України, яка контролює розподіл держдотацій - це ще один антикорупційний механізм, який покликаний максимально ефективно розподіляти бюджетні кошти.
Сергій Карпенко, генеральний директор "Союзу птахівників України", також вважає абсолютно закономірним, що великі виробники отримують значно більші обсяги дотацій - їх внесок до держбюджету більше, у них більше масштаби виробництва, вони істотно впливають на зайнятість - створюють десятки тисяч робочих місць - в агросекторі та по країні в цілому, вони безпосередньо впливають на розвиток і прогрес галузі в цілому.
"Фактично, мова йде про те, що держава підтримує і передові технології великотоварного виробництва, а не консервує технології на рівні натурального господарства. Як би не спокусливо виглядала ідея "роздати держпідтримку всім", але це і не реально, і не доцільно", - роблять висновки автори розслідування.
Автори розслідування додали, що критики великих одержувачів дотацій навмисне ігнорують напрямки, на стимулювання яких йдуть держдотації: як правило, це будівництво тваринницьких комплексів, розвиток інфраструктури у вигляді елеваторів, доступних і для використання іншими агровиробниками, не пов'язаними з великими холдингами: "Фактично, великі холдинги розвивають аграрну інфраструктуру в регіонах і локаціях своєї присутності. Ані держава, ані дрібні фермерські господарства протягом багатьох років не могли інвестувати потрібні кошти в ці напрямки", - відзначили роль великих виробників журналісти, і додали, що саме великі агрохолдинги, а не фермери-одинаки або держава, роблять величезний внесок у важливі регіональні інфраструктурні проекти.
"Якщо подивитися на звіти великих агрохолдингів - там фігурують величезні суми, витрачені ними на будівництво доріг в регіонах присутності, а також на розвиток локальної транспортної та соціальної інфраструктури - школи, лікарні, дитячі садки тощо. Ці кошти не мають відношення до дотацій, але, зокрема, великі холдинги отримують можливість здійснювати ці "соціально-інфраструктурні" інвестиції, які помітно ефективніше того, як ці кошти поділили б чиновники: на "місцях" завжди краще видно потреби регіона, ніж з далекого Києва", - відзначили автори розслідування.
"Тим, хто хотів би отримувати державні дотації в тих масштабах, в яких їх отримують найбільші агрохолдинги, краще не рахувати гроші в чужих кишенях, а працювати над власною стратегією зростання, розвитку та інвестування, щоб досягти тих же масштабів, - зазначили автори розслідування. - Адже будь-який великий виробник може претендувати на більш значні дотації, яким би не було прізвище власника цієї компанії. Це лише питання масштабів".