Маргарита Оксенюк: колективні позови. Зарубіжна та вітчизняна практики

Юрист адвокатського об'єднання "ІСУ Лоерс" Маргарита Оксенюк вважає, що колективний позов практично відсутній в вітчизняній судовій практиці.

Складно собі уявити, що такий дієвий спосіб захисту інтересів великого кола осіб, як колективний позов, практично відсутній в вітчизняній судовій практиці, адже вперше законодавчого закріплення зазнав ще в далекому 16-му столітті в Англії, де колективні позови розглядалися англійськими судами справедливості.

Сучасна історія колективних позовів розпочалася наприкінці 1960-х років в США у вигляді ефективного способу вирішення конфліктів, що виникали між міноритарними акціонерами та корпоративним керівництвом.

Поступово ця форма захисту прав та інтересів втратила характер лише корпоративних спорів та почала використовуватися і в інших колах суспільних відносин, оскільки, на відміну від індивідуальних позовів, колективні мають ряд переваг, серед яких можна виділити такі:

• економія коштів – судові витрати по справі зводяться до мінімуму. Процесуальні заяви та судові витрати, пов’язані з їх поданням, стосуються лише одного предмету спору, тому і подаються в одному екземплярі в інтересах всіх позивачів (виняток – судовий збір за подання позову);
• економія часу – швидше розглянути одну судову справу, врегулювавши відносини між великим колом осіб, ніж розглядати сотні та тисячі однорідних спорів, з тим самим предметом;
• можливість протистояти опоненту зі значними фінансовими ресурсами;
• нівелювання, поміж іншого, корупційної складової у зв’язку з великим резонансом та увагою ЗМІ.

Усталена позитивна судова практика країн англосаксонської правової сім'ї, зокрема США, підштовхує великі корпорації до досудового вирішення конфлікту мирним шляхом, оскільки нерідко ініціація колективних позовів закінчується банкрутством останніх.

Яскравим прикладом є банкрутство американської енергетичної компанії-гіганта Енрон (Enron Corporation) в результаті звернення до суду з колективним позовом акціонерів компанії.

Станом на 2000 рік компанія задекларувала річний дохід у розмірі 101 млрд. доларів США, а 7 вересня 2006 року в результаті судового процесу за ініціації власних акціонерів покинула ряди економічних гігантів, продавши останні залишки бізнесу компанії Ashmore Energy International Ltd.

Підставою для звернення акціонерів з колективним позовом до суду стала фальсифікація фінансової звітності, що вводила в оману акціонерів та спонукала до придбання акцій.

На відміну від інших, Енрон приховувала не прибутки, а збитки шляхом оформлення боргів на офшорні компанії. В подальшому дана схема отримала назву «енронінг».

Інша резонансна судова кампанія за участі 38 тисяч позивачів була ініційована у зв’язку з аварією танкера компанії Exxon Mobil Corporation, через яку біля берегів Аляски відбувся витік нафти об’ємом близько 260 тисяч барелів. Зайвим буде говорити, що вказані обставини призвели до екологічної катастрофи.

Результат розгляду Верховним судом США справи EXXON SHIPPING CO. et al. v. BAKER et al. – 500 млн доларів США компенсації позивачам та 5 млрд доларів штрафних санкцій.

Наприкінці 1990-х та початку 2000-х колективні позови почали застосовуватися в Європі, де також були в подальшому закріплені на законодавчому рівні.

Відправною точкою до застосування даного способу захисту стала справа Deutsche Telekom за ініціації акціонерів останньої. Характер спору аналогічний вищевказаному за участі компанії Енрон.

Наразі, в час прогресуючих інформаційних технологій, а також доступності мобільного зв’язку та поширення мережі Інтернет, все більше колективних позовних кампаній виникає з приводу незаконного використання та поширення особистої інформації пересічних громадян всіх країн світу без виключення.

Прикладом сьогодення є колективний позов, пред’явлений до соціальної мережі Facebook його користувачами, які заявили про збір та передачу особистих даних користувачів на користь Агентства національної безпеки США. Ініціатором виступив австрійський юрист Макс Шремс та наразі до позову долучилися 25 тис. позивачів.

В Україні можливість звернення до суду загальної юрисдикції з колективним позовом (юридично – процесуальна співучасть) закріплена ст. 50 ЦПК України, відповідно до якої позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов’язки.

Наявність вказаної норми свідчить про те, що хоча на законодавчому рівні відсутнє закріплення такого поняття як «колективний позов», одночасне звернення до суду великої кількості осіб відповідає нормам  цивільного процесуального законодавства України.

Позитивний міжнародний досвід у справах за колективними позовами свідчить про ефективність саме такої форми захисту прав та інтересів великого кола осіб. Постійне зростання  судової практики у подібних спорах та підвищення правової свідомості громадян робить даний спосіб захисту найбільш доступним та результативним. Розгляд судами колективних позовів напряму впливає на захист прав  пересічних громадян у нерівних взаємовідносинах з великими корпораціями. При цьому реалізуються принцип рівності перед законом та нівелюється різниця між фінансовими можливостями опонентів.