Влада України за 3 роки війни катастрофічно зменшила обсяг прав і свобод своїх громадян, - ЗМІ

За останні 3 роки в Україні прийнято низку законів, які повинні покращувати рівень захисту прав людини. Однак якщо їх проаналізувати, то виходить, що права і свободи українців значно зменшуються. Про це пише ZN.UA.

Так, 12 серпня 2014 року було прийнято 3 закони "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану та в районі проведення антитерористичної операції", "Про внесення змін до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" щодо превентивного затримання в районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, "Про внесення доповнень в Закон України "Про міліцію" щодо умов застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї в районі проведення антитерористичної операції".

Закони передбачають, що прокурор під час розслідування злочинів у районі проведення АТО самостійно, без рішення суду, вирішує питання про обшук житла чи іншого майна особи, проведення негласних слідчих дій, а також про взяття особи під варту на термін аж до 30 діб. Зазначені положення прямо суперечать Конституції України. Так, у ст. 30 і 31 Основного закону зазначено, що проведення обшуку приміщення, порушення таємниці листування і телефонних розмов здійснюється виключно за вмотивованим рішенням суду. А згідно ст. 29 Конституції, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, ніж за вмотивованим рішенням суду. При цьому питання про затримання особи або про її звільнення повинен вирішити суд протягом 72 годин. "Правило 72 годин" діє навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

7 жовтня 2014 р. - введена процедура заочного досудового розслідування і судового розгляду, що передбачає можливість засудження особи, відсутнього в країні, за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Цей закон фактично позбавляє обвинувачених осіб права на доступ до правосуддя та справедливий суд.

2 липня 2015 р. був прийнятий закон про Національну поліції. Однією з найбільших загроз у новому законі є необмежений доступ поліцейських до інформації про громадян. Тепер поліція самостійно буде вести 18 баз даних і мати доступ до баз даних інших органів влади. Їх створено ще два десятки. Це порушує і європейські стандарти, і конституційні рамки захисту особистого та сімейного життя (ст. 32 Конституції), тому що можливість такого доступу має бути тільки у випадках досудового розслідування.

Також поліцейські отримали право вилучати річ або транспортний засіб, які "можуть бути використані для посягання на своє життя та здоров'я, або на життя чи здоров'я іншої людини, або пошкодження чужої речі".

Представляє проблему і положення, що дозволяє використовувати вогнепальну зброю без попередження для "подання сигналу тривоги або виклику додаткових сил", оскільки будь-які постріли в повітря можуть когось поранити або вбити.

16 березня 2017 р. - "удосконалено" процедура заочного засудження.

По-перше, час на ознайомлення з матеріалами провадження вилучено із загального строку досудового розслідування. Це порушує право на захист і розумні терміни провадження.

По-друге, нові правила обчислення строків розслідування при об'єднанні та виділенні проваджень порушують принцип розумних строків кримінального провадження. Ці правила дозволяють прокурору безліч разів об'єднувати чи роз'єднувати провадження лише з однією метою - тримати особу в статусі підозрюваного протягом місяців і років, а також застосовувати до такої особи зазначені вище заходи забезпечення провадження і запобіжні заходи.

По-третє, укладення угод про визнання винуватості у всіх категоріях справ про особливо тяжкі злочини, в тому числі у тих, де є потерпілі, порушує право на захист і права постраждалих. Подібна практика відсутня в країнах Європи.

23 березня 2017 р. - встановлений обов'язок громадських антикорупційних активістів декларувати свої статки нарівні з державними службовцями та політиками.

Прийняття цього закону стало помстою політиків за діяльність громадських організацій, а його положення містять суттєві порушення конституційних гарантій.

На пересічних громадян покладаються додаткові обов'язки (зокрема, щодо декларування майнового стану і доходів), а також обмеження і заборони за ознакою роду занять (наприклад, громадська антикорупційна діяльність). Таким чином, активних громадян прирівняли до посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, а їх право вільно висловлювати свої погляди істотно обмежили.