Українські митці та етнографи поколядували у Зоні Відчуження

Засніжена чарівна дорога веде нас до самотніх… забутих соціумом сердець.

Що може бути кращім, ніж у Велике Свято подарувати радість… Віддячити… Насититись мудрістю людей, які мають вражаючий життєвий досвід, іноді трагічний, втім не втрачають радості в душі, життєвої енергії та любові.

Чи боїтесь ви залишитися самотнім?

Є люди, які через гуманітарну та техногенну біду зосталися самотніми та викинутими з життя.

Вони раніше святкували: святкували Різдво,  святкували Маланку, святкували Водохреща, русальчі...  Багато святкували. Ця традиція була невід'ємною частиною їхнього життя.

Вже понад 30 років їх хати не приймали колядників.

Тому що ці хати залишились за межою буття. Офіційно ця зона називається Зоною Відчудження. Одних людей від інших. Їх звичного світу від того, де нам тепер жити.

Дуже хотілося дати їм відчуття потрібності іншим людям, та не-самотності.

Й звичайно, трохи наблизити до них велике свято Христового Різдва та Нового року/Маланки.