​ЗМІ: під виглядом журналістського розслідування Ігор Починок друкує в "Експресі" джинсу

Журналістське розслідування про гроші Ложкіна і Порошенка, опубліковане в львівській газеті "Експрес", за всіма критеріями потрапляє під визначення замовного матеріалу.

Журналістське розслідування про гроші Ложкіна і Порошенка, опубліковане в львівській газеті "Експрес", за всіма критеріями потрапляє під визначення замовного матеріалу. До такого висновку прийшов один з авторів "Телекритики" Юрій Романенко, проаналізувавши серію з трьох публікацій , присвячених нібито зловживанням Бориса Ложкіна та припиненню розслідування обставин угоди між ним і Сергієм Курченком з продажу холдингу UMH Group.

З слів автора "Телекритики", схвалені до друку головним редактором "Експресу" Ігорем Починком матеріали не містять "жодного документа, жодної цитати експертів або причетних осіб, жодного посилання на закони, жодного посилання хоча б на глибоко законспіроване джерело де б то не було".

"У статті, яка повинна була вивести Ложкіна на чисту воду, немає майже нічого, вона кишить домислами. У якісному розслідуванні журналісту не довелося б давати ніяких суб'єктивних оцінок, якщо факти говорять самі за себе і не допускають різних тлумачень. Але у разі, якщо факти не доводять нічого певного, довіри до статті немає. Навпаки, все дуже схоже на "джинсу", - вважає Романенко.

Він повідомив, що єдині "документи", присутні в статтях, це принт-скріни прес-релізів УМХ.

"Ці картинки створюють всього лише ілюзію того, що редакція має якісь документи, насправді ж їх цінність дорівнює нулю, оскільки вони є у відкритому доступі і не містять абсолютно жодного компромату або інсайдерської інформації", - заявив у своєму матеріалі Романенко.

Таким чином, автори "розслідування" відкритим текстом погрожуючи Ложкіну, зізнаються у власній безпорадності й непрофесіоналізмі.

Романенко переконаний, розслідування проти чиновників високого рангу повинні бути настільки якісними, достовірними і неспростовними, щоб не залишалося жодних сумнівів і в чистоті намірів журналістів, і в тому, що вони зробили все можливе, щоб оприлюднити приховані факти злочинів.

"Замість цього ми отримали три гігантські статті, які майже за всіма критеріями підпадають під визначення замовного матеріалу", - стверджує один з авторів "Телекритики".