3 грудня. На світ з'явився головний радикал України, якого нині, вочевидь, полюбила й якому вірить значна частина країни (відео) (фото)

Сьогодні виповнилось 42 роки народному депутатові й лідерові "Радикальної партії" Олегу Ляшку.

Один із найбільш яскравих представників української політики Олег Валерійович Ляшко народився в провінційному Чернігові. Дитинство й отроцтво нинішнього "головного радикала країни" було біль

ш ніж непростим. Коли Ляшку було два роки, його батьки розлучилися, і мати була змушена віддати сина в дитячий будинок. Ляшко навчався послідовно у трьох школах-інтернатах: Яблунівській, Комарівській і Борзнянській, підробляв пастухом, а після здобуття середньої освіти вступив у технікум учитися на тракториста.

Фото: tsn.ua

Наприкінці 1980-х років Ляшко захопився журналістикою й писав статті в районній газеті "Комуністична праця", а потім в 1990 році за рекомендацією чернігівського кореспондента Українського радіо почав стажуватися на "Радіо Свобода". В 1990-1992 роках Олег працював кореспондентом, завідувачем відділу редакції "Молода гвардія". Як затверджують очевидці, у газеті він видавав себе за близького родича колишнього голови Ради міністрів УРСР Олександра Ляшка. Після знайомства з міністром зовнішніх економічних відносин Олегом Слєпічевим Олег Ляшко став редактором газети "Комерційні вісті".

Наприкінці 1993 року Ляшко став фігурантом кримінальної справи про розкрадання державного майна. У листопаді 1994 року він був засуджений за низку скоєних під час співробітництва із МВС махінацій, пов'язаних з автопарком правоохоронних органів, у тому числі, "за розкрадання державного й колективного майна в особливо великих розмірах, самовільне присвоєння влади, а також підробки документів, штампів і печаток, їх збут і використання підроблених документів".

Фото: forumtp.net

Ляшко був засуджений до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, однак уже через кілька місяців строк ув'язнення йому був зменшено до 4 років, а в червні 1995 року він був звільнений за амністією. В 1998 році Варвинський районний суд Чернігівської області навіть достроково зняв судимість із Ляшка, однак в 1999 році Чернігівський обласний суд це рішення скасував. Кримінальна справа проти Ляшка й надалі ставала приводом для скандалів: так, Президент України Віктор Ющенко в 2010 році заявив, що Ляшко був судимий тричі, однак в 2011 році суд визнав слова політика такими, що ганьблять честь і гідність Ляшка.

В 1995 році Ляшко став редактором відділу політики газети "Правда України", а в 1996 році очолив додаток до цього видання - газету "Політика". Зазначалося, що видання, яке мало репутацію опозиційного, в 1997-1998 роках підтримувало рух "Громада", очолюваний Павлом Лазаренком.

В 1998 році Ляшко отримав диплом про вищу освіту, закінчивши юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету імені Г. Сковороди.

Фото: ru.tsn.ua

В 1999 році Московський районний суд Києва закрив "Політику" за розголошення державної таємниці в публікації 1997 року "Шпигунського роману" - статті про військову частину в Одесі, що займалася розвідувальною діяльністю. Уже в 2000 році на основі редакції "Політики" була заснована газета "Свобода", головним редактором якої також став Ляшко. ЗМІ писали, що при ньому "Свобода", яка також вважалася опозиційною, активно критикувала Леоніда Кучму й Віктора Януковича. Після звільнення Ляшка з поста головного редактора в 2006 році в пресі його називали спонсором або власником газети, однак представники редакції "Свободи", повідомляючи, що Ляшко в 2012 році відмовився від її фінансування, наполягали на тому, що колишній головний редактор впливу на редукційну політику видання практично не чинив.

Ляшко отримав репутацію журналіста, що публікував викривальні матеріали й захищав свободу слова. В 2001 році він був визнаний винним у наклепі на колишнього виконуючого обов'язки віце-прем'єра України Василя Дурдинця й начальника УВС Одеської області Івана Григоренка, був засуджений до двох років позбавлення волі умовно, але в 2006 році в Європейському суді з прав людини домігся скасування цього рішення, отримавши компенсацію в розмірі 3 тисяч євро.

Фото: skelet-info.org

В 1998 й 2002 роках Ляшко балотувався у Верховну Раду України в одномандатних округах, але депутатом не став: у перший раз він сам зняв свою кандидатуру, а в другий програв вибори. В 2006 році Ляшко успішно виступив на виборах у Верховну Раду п'ятого скликання як кандидат від "Блоку Юлії Тимошенко" (БЮТ; був 26 номером у списку політичного об'єднання). У Раді п'ятого скликання він очолював підкомітет з питань організації роботи ВР комітету з питань регламенту, депутатської етики й забезпечення діяльності.

Фото: elise.com.ua

Будучи депутатом, в 2006 році Ляшко виступив зі скандальною заявою, обвинувативши лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза в одержанні хабара за вступ у коаліцію з Партією регіонів. Морозу вдалося тоді через суд зобов'язати Ляшка спростувати свої слова. В 2007 році Ляшко був переобраний у Верховну Раду шостого скликання (був 29 у списку БЮТ), у новому парламенті отримав посаду заступника голови комітету з питань бюджету Миколи Деркача.

Фото: vz.ua

У жовтні 2010 року було опубліковано відео, на якому нібито було зафіксовано допит Ляшка в прокуратурі в 1993 році, де він розповідав про інтимні стосунки із чоловіком. Відразу після цього в БЮТ заявили, що скандал не стане приводом для виключення Ляшка з БЮТ.

Через тиждень депутат був виключений із фракції: він був обвинувачений у недотриманні фракційної дисципліни при голосуванні за зміну Конституції в питанні про продовження терміну дії повноважень президента й парламенту, закону про Кабінет Міністрів і регламенту Верховної Ради України. Сам Ляшко заявив, що відео було змонтоване, причому замовниками створення ролика він назвав Олександра Турчинова й Андрія Кожем'якіна. У слідчих органах, у свою чергу, заявили, що запис є справжнім.

Фото: vz.ua

Після виходу з БЮТ Ляшко залишився незалежним депутатом Верховної Ради. Улітку 2010 року він оголосив про створення Радикально-демократичної партії України. ЗМІ повідомляли, що ця політична організація провела свій перший установчий з'їзд ще в 2009 році, але остаточно оформилася в липні 2010 року, причому, за твердженнями одного зі членів політради УРДП зразка 2009 року, генеральний секретар партії Владислав Теліпко "продав" її Ляшку. Наприкінці 2010 року партія отримала державну реєстрацію. У серпні 2011 року організація була перейменована в Радикальну партію Олега Ляшка (РПОЛ), а сам депутат став її головою замість Теліпка. У програмі партії були заявлені "україноцентризм", залучення до управління країною молоді й скорочення більш ніж у два рази числа місць у Верховній Раді.

Фото: informator.su

Із грудня 2012 року - народний депутат України VII скликання, пройшов у парламент у одномандатному окрузі №208 у Чернігівській області (висуванцем Радикальної партії Олега Ляшка). Заступник голови комітету ВР із питань фінансів і банківської діяльності. Позафракційний.

Фото: informator.su

Активний учасник Євромайдану. 25 лютого 2014 року заявив про свою участь у дострокових виборах Президента в 2014 році. 5 березня 2014 року V позачерговий з'їзд Радикальної партії висунув Олега Ляшка кандидатом у президенти.

25 травня 2014 року став бронзовим призером президентських виборів, набравши 8,32 % голосів виборців. Ляшко позиціює себе як опозиційного радикального політика, однак ведучий програми "Шустер Live" Савік Шустер заявив, що Олег Ляшко в ефірі програми неодноразово був на запрошення адміністрації Президента Віктора Януковича.

Фото: uainfo.org

10 листопада 2014 року ЦВК України офіційно затвердила результати виборів у парламент 8 скликання. Радикальна партія Олега Ляшка пройшла за списками, набравши 7,44% голосів.

Біографія Олега Ляшка сповнена протиріч, його заяви іноді - на межі фолу. Втім, це не заважає Олегу Валерійовичу бути одним з ньюсмейкерів для вітчизняних ЗМІ.

Фото: bagnet.org

Ляшко одружений, його дружину звати Росіта, у них є дочка Владислава (2002 року народження). Писали про захоплення політика: він колекціонує краватки, окуляри й монети.