30 вересня. Найголовнішому ворогу Росії в Україні виповнюється 43 роки

Дмитро Ярош чи не найголовніший у Україні ворог РФ, якого в післямайданній ейфорії народ "погрожував" сусідам відправити послом до Москви.

Дмитро Ярош чи не найголовніший в Україні ворог РФ, якого в післямайданній ейфорії народ "погрожував" сусідам відправити послом до Москви.

Біографія громадсько-політичного діяча України Дмитра Анатолійовича Яроша починається 30 вересня 1971 року. Майбутній український громадсько-політичний діяч націоналістичного спрямування, лідер "Правого сектору" народився в місті Дніпродзержинськ, який завжди чомусь відносили до вотчини комуністів і виключно російськомовного поясу. У школі, як і кожен його одноліток, встиг побувати і піонером, і комсомольцем. Ну з ким тоді цього не було?

Правда, після школи він чітко сформував свій світогляд. У квітні 1989 року Ярош підняв перший національний прапор на Сході України, в Дніпропетровській області. Сформував перші осередки Руху в Дніпродзержинську, Українська студентська спілка.

В 1989 - 1991 роки проходив службу в лавах Радянської армії в Білорусії і під Іркутськом, закінчив службу в званні єфрейтора в ракетних військах стратегічного призначення. Тобто мав пряме відношення до тієї самої ядерної кнопки, якою Союз РСР лякав весь світ.

У червні 1994 Дмитро Анатолійович став членом-засновником "Тризуба" ім. С. Бандери. Керував Каменський взводом, Січеславську обласним загоном, Дніпровським куренем, Наддніпрянським кошем. У 2001 році закінчив філологічний факультет "Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка". З 2005 року - лідер організації, виконував обов'язки голови Центрального Проводу, а 14 серпня 2007 року на VI Надзвичайному великому зборі Всеукраїнської організації "Тризуб" ім. Степана Бандери затверджений головою Центрального Проводу. Є автором книги "Українська революція: ХХI століття"

Одружений, разом з дружиною Ольгою виховує трьох дітей, двох дочок: Анастасію та Ірину, сина Дмитра. А нещодавно сьогоднішній іменинник став дідусем.

Незважаючи на свою високу політичну активність, персона Яроша стала широко відома в Україні під час революційних подій минулої зими. Прихильники "Правого сектору" були однією з найголовніших політсил на Майдані. А недруги України і до цих пір лякають дітей Ярошем. У Росії дійшло до того, що офіційна Москва 3 березня 2014 порушила кримінальну справу стосовно Яроша "за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205.2 КК РФ і частиною 2 статті 280 КК РФ (публічні заклики до здійснення терористичної та екстремістської діяльності, скоєні з використанням засобів масової інформації)".

5 березня 2014 йому було заочно пред'явлено звинувачення, Ярош був оголошений в міжнародний розшук. Однак Генеральна прокуратура України заявила на своєму вебсайті, що не бачить підстав для його затримання і видачі: "У зв'язку з наявністю у Дмитра Яроша громадянства України ... в його видачі буде відмовлено". В ГПУ зазначили, що відповідно до положень Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 1972 року, а також Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, на прохання російської сторони може бути організовано розгляд клопотання про здійсненні Україною кримінального провадження стосовно вказаної особи.

12 березня 2014 Басманний районний суд міста Москви заочно заарештував Дмитра Яроша через "звернення лідера" Правого сектору" до Доку Умарова". Вина Яроша була підтверджена слідством "роздруківками з сайту соцмережі".

У програмі Яроша як кандидата в президенти України на виборах цього року, опублікованій після його реєстрації ЦВК, головною метою були названі "злам кримінально-олігархічних моделей" та "соціально-орієнтована держава з дієвим ринковим господарством", а також боротьба з "кремлівським неоколоніалізмом" .

Своїм "першочерговим завданням" як майбутнього президента Ярош називав відсіч "російській агресії" за рахунок багаторазового підвищення витрат на армію, повної мобілізації, відновлення ядерного статусу України, заборони антиукраїнських ЗМІ, всебічної допомоги кримськотатарському народу, ліквідації всіх проявів сепаратизму і "російської агентурної мережі" та ін. Пропонувалося також дозволити носіння вогнепальної зброї, ввести шерифів, які обираються, електронний уряд, зменшити суми і кількість податків, провести люстрацію чиновників, залучати релігійні конфесії до духовного виховання молоді та ін.

Під час теледебатів Ярош закликав повернути Крим до складу України шляхом партизанської війни та використання "кримськотатарського фактора", а також запропонував фізично усувати лідерів народного ополчення Південного Сходу України.

Після виборів, на яких Ярош отримав лише 0,7% голосів виборців, він на деякий час зник з поля зору ЗМІ. "Правий сектор" офіційно заявив, що підтримуватиме повністю "всі дії новообраного президента Петра Порошенка з об'єднання і збереження України, із наведення ладу на Сході України". Водночас керівник інформаційного сектору ПС Борислав Береза заявив, що Ярош буде згоден на посаду в новому уряді - але йому її не запропонували.

Як для політичного лідера державного рівня, пан Ярош веде більш ніж аскетичний спосіб життя. Протягом 2013 він не мав ані гривні офіційного доходу. Відповідна інформація міститься в декларації про доходи Яроша за 2013 рік, оприлюдненій на сайті президента.

Як неординарна особистість, пан Ярош вже встиг стати популярним і в народному епосі. Чого варто тільки знаменита притча про "візитку Яроша". В день народження політикана пам'ятаємо цю історію. Наприкінці квітня інтернет облетіла новина про те, що невідомі обстріляли пост на в'їзді в Слов'янськ і пропали, залишивши після себе згорілу машину, а в ній, зокрема, цілісінькі візитку Яроша. Російські ЗМІ говорили про 5-6 загиблих, а за даними СБУ, перестрілка була інсценована диверсантами.

Сам "Правий сектор" офіційно спростував свою причетність до цієї перестрілки.

Користувачі перетворили російську пропаганду в популярний "мем": візитка Яроша моментально завоювала тренди Twitter і навіть завела власний аккаунт.

В інтернеті стали продавати візитки Яроша як амулет, а нові фотожаби з'являлися в мережі практично щодня з кожного інформаційному приводу.