Frankfurter Allgemeine: від початку української кризи Путін бреше, як сивий мерин

Щоб політики відкрито визнавали, що протягом кількох тижнів брехали, - таке трапляється не часто.

Повертаючись до питання про міру втручання Росії в українську кризу, недільний випуск видання Frankfurter Allgemeine викриває Володимира Путіна в брехні. Газета нагадує, що Путін спочатку привселюдно заявив, що Росія не брала участі в підготовці "сил самооборони" у Криму, а місяць потому, під час "прямої лінії", приголомшив: "За спиною сил самооборони Криму, звичайно, стали наші військовослужбовці".

"Щоб політики відкрито визнавали, що протягом кількох тижнів брехали, - таке трапляється не часто, - зауважує німецьке видання. - Строго кажучи, такого не буває практично ніколи, у будь-якому разі в наших широтах. Зрозуміло, у правових державах політики теж брешуть. Але вони в жодному разі не можуть дозволити, щоб їх на цьому спіймали. Ледь не кожний політичний скандал починається з того, що політик стверджує, що він чогось не знав або не міг знати, а закінчується пред'явленням доказів, що він був щонайкраще інформований. І тут настає кінець довірі до цього політика. У представницькій демократії довіра є найвищою цінністю, це найважливіший капітал політика, якому довірено державний пост або мандат. Хто втрачає довіру, тому або доводиться відразу ж іти зі своєї посади, або його виганяють на найближчих виборах".

Тому досвідчені політики уважно стежать за тим, щоб не перетнути тонку межу: вони хоч і не кажуть усієї правди, але й брешуть нечасто. Пару років тому Жан-Клод Юнкер відступив від цього правила - і потрапив у вкрай неприємну ситуацію.

Йдеться про випадок, коли колишній прем'єр-міністр Люксембургу заперечував факт наради щодо ситуації в Греції, яка, як з'ясувалося незабаром, насправді відбулася. Юнкер не хотів провокувати паніку на ринках. Але обмануті журналісти поставилися до цього без розуміння - зокрема, у Великій Британії газети навісили на Юнкера ярлик "відомого брехуна".

Про Путіна в Росії так ніхто не говорить, при тому, що історія з "зеленими чоловічками" - далеко не єдина брехня кремлівських начальників. Від початку української кризи Путін бреше, як сивий мерин", - пише видання. Так, за пару днів до внесення в Держдуму законопроекту, що допускав приєднання Криму до Росії й "не міг бути сюрпризом для Путіна", Путін виключив саму можливість входження півострова до складу Росії.

"Росіяни прекрасно вживаются з тим, що в їхнього головнокомандуючого між словом і справою - справжня прірва. Чому?" - запитує автор. У пошуках відповіді журналісти згадують, що ще в радянську епоху "публічна неправда була звичною справою", і Радянський Союз "пережив заклик Олександра Солженіцина "жити не по неправді" на чверть століття".

У росіян навіть викликають захоплення випадки, коли людина завдяки лукавству домагається успіху. Гарний політик - це той, хто вміє брехати й домагається свого. Путін добре вміє брехати, його цьому навчили в КДБ. А тепер він навіть може собі дозволити час від часу виходити з ролі, відкрито визнаючи, що збрехав. Президент підморгує своєму народу, а народ підморгує у відповідь.

Канцлер ФРН Меркель сказала Обамі, що Путін живе в іншому світі. Так і є. У світі Путіна неправда припустима, це ознака сили, переваги. Один британський колумніст недавно сформулював питання: як ми можемо вести переговори з таким патологічним брехуном, як Путін? Це як ніяк не можливо, адже патологічні брехуни не в змозі відрізнити правду від неправди. Але Путін якраз це відмінно вміє. Турбуватися, що він стане жертвою власної пропаганди, не випадає. Проблема в іншому: як можна про щось домовлятися з людиною, яка явно отримує задоволення від того, що порушує домовленості?