Дороги імперії інків стали об'єктом спадщини ЮНЕСКО
Всі шість країн, через які проходить Дорога інків, домовилися спільно працювати над її відновленням.
Розгалужену мережу мощених доріг, прокладених індійською цивілізацією інків у Південній Америці, оголошено об'єктом культурної спадщини ЮНЕСКО, повідомляє Бі-бі-сі
.
Включення в список ЮНЕСКО, за задумом фахівців, допоможе зберегти і відновити пошкоджені часом ділянки дороги, яку порівнюють із розвиненою мережею доріг Римської імперії.
Інженерне диво
Експерти ЮНЕСКО назвали мережу доріг, створену інками, дивом інженерної думки.
"Кхапак-Ньан своїм масштабом та якістю демонструє майстерність інженерних технологій і є унікальним зразком інженерної думки", - йдеться в заяві ЮНЕСКО.
Досконала для свого часу мережа доріг Кхапак-Ньан (мовою кечуа "велика дорога інків") протяжністю 30 тисяч кілометрів покриває територію шести південноамериканських країн.
Історики вважають, що Дорогу інків проклали, щоб доставляти харчі зі столиці Куско в Мачу-Пікчу.
"Ми досі не маємо можливості побачити всю дорогу цілком, оскільки багато ділянок дороги щільно покриті рослинністю", - цитує Франс прес Фернандо Астете, головного археолога, що працює в стародавньому місті інків Мачу-Пікчу.
Дорога інків, яка пов'язувала центр цивілізації інків Куско з іншими частинами імперії, проходить по найрізноманітніших ґрунтах і кліматичних зонах: горах, родючих долинах, лісах і пустелях.
Після підкорення імперії в XVI столітті іспанські колонізатори активно використовували інкську дорожню мережу в торгових і військових цілях.
Дорога простягалася від півночі Колумбії на південь Аргентини і Чилі через Перу, Еквадор і Болівію.
З проханням про включення Кхапак-Ньан в список ЮНЕСКО виступили з єдиною заявкою всі шість зацікавлених країн.
Експерти зібралися на зустрічі в столиці Катару Досі, щоб вирішити, які саме із представлених цього року на їх суд 40 об'єктів включити в список.
Список всесвітньої спадщини складається з 1972 року і регулярно оновлюється. Наразі список налічує більш як 900 об'єктів - як рукотворних, так і природних.
Щороку країни, що підписали конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої спадщини, складають список об'єктів, гідних особливої уваги і охорони, розташованих на їхніх територіях.
Експерти ЮНЕСКО потім відбирають з них декілька найбільш цінних об'єктів, керуючись принципом унікальності й універсальності.