Катеринчук: після перегляду фільму про землетрус у Вірменії глядачі плакали

Нардеп: сьогодні я себе зловив на думці, що як і 25 років тому буду зустрічати Новий рік у наметі.

У ці дні виповнюється 25 років трагедії землетрусу у Вірменії, який за 45 секунд забрав життя 25 тисяч осіб. Було зруйновано чотири міста та понад триста сіл. Документальний фільм про цю трагедію "Розділю твій біль" у середу показали в Будинку кіно в Києві. На перегляд прийшли ліквідатори наслідків землетрусу, які в той час були студентами Київського національного університету імені Тараса Шевченка та столичного Політеху, члени вірменської діаспори і кінематографісти.

"Про трагедію ми дізналися з новин. Вирішили їхати з моїм другом-оператором знімати хроніку. Тоді в горах було 20 градусів морозу, розруха. Жили в наметах. Кругом смерть. Уявіть: стоїть наш намет, а навколо могили з трупами. Перше, що мене вразило, коли ми в'їжджали в Спітак - вантажівки з трунами, які їхали нам назустріч. Чим ближче під'їжджали до міста, тим більше було таких машин", - згадує кінорежисер Віктор Шкурін.

Очевидці розповіли, що до Вірменії взимку 1988 з'їхалися медики та професійні рятувальники із 64 країн світу. При такій кількості добровольців не вистачало техніки. Особливо кранів, здатних піднімати перекриття та плити. З України їхали загони від різних установ і організацій. Було багато студентів. Від КПІ загін очолив Ігор Степанов, від університету Шевченка - нинішній народний депутат Микола Катеринчук. У Вірменії воїни-інтернаціоналісти як рятувальники пробули майже місяць.

"Ми швидко сформували загін. Мали необхідні пристрої, щоб витягти людей з-під завалів. З Києва до Вірменії добиралися тиждень. На жаль, приїхали із запізненням, тому що пропускали вагони з технікою і продовольством. Тоді цій країні допомагав весь Радянський Союз". Центральна вулиця Ленінакана з обох сторін була заставлена трунами в чотири поверхи. Живих майже нікого не знайшли, але працювали день і ніч. Більшість часу ми розшукували тіла загиблих для їх родичів, щоб їх могли поховати по-людськи. Я відповідав за життя і безпеку наших людей, адже всі споруди були аварійні", - каже Микола Катеринчук.

"Сьогодні я себе зловив на думці, що як і 25 років тому буду зустрічати Новий рік у наметі. Тоді - в компанії італійців, французів і німців. Не хочеться згадувати погане. Були випадки, коли ліквідатори стикалися з мародерами. Найтяжче було витримати плач людей, які ховали своїх родичів. Це були і діти, і жінки. Цей фільм відображає те, що ми пережили. Той землетрус змінив кожного з нас. Дай Бог, щоб таке не повторювалося. Після 40-хвилинного перегляду фільму більшість присутніх у залі витирали сльози", - додав нардеп.