З великих зарплат в Україні платять менший відсоток податку, ніж з малих

В Україні встановлено максимум оподатковуваної бази для Єдиного соціального внеску і завдяки цьому податкове навантаження на великі  зарплати менше, ніж на звичайні та малі зарплати

Згідно з Податковим кодексом, всі громадяни (крім ФОПів, де є окрема система оподаткування) сплачують зі своїх доходів 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору.

Крім того, додатково до заробітної плати роботодавець сплачує за робітника ще 22 відсотки в різноманітні державні фонди як єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Але в законі «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» існує норма про максимальний розмір бази для єдиного соціального внеску. Донедавна він дорівнював 15 мінімальним зарплатам, але в законі про Держбюджет на 2026 рік, ця норма призупинена і поріг піднятий до 20 мінімальних зарплат. З 2026 року мінімальна зарплата становить 8647 гривень. Таким чином, зараз сума максимальної бази для ЄСВ становить 172 940 гривень. Якщо сума зарплати більшою, то ЄСВ буде нараховуватися тільки на цей максимум. З сум понад 172 940 гривень ЄСВ нараховуватися не буде. Таким чином, максимальний розмір ЄСВ, який може заплатити працівник в Україні — це 22% від 172 940 гривень, тобто 38 047 гривень. І це призводить до виникнення регресивної схеми оподаткування. Тобто коли зі зростанням зарплати податки на неї зменшуються. У більшості розвинених країн діє прогресивна шкала оподаткування доходів - зі зростанням доходів зростає і податок. 

Для прикладу візьмемо менеджера із однією з найбільших зарплат в державному секторі — керівника «Укрпошти» Ігоря Смілянського. В 2024 році вона становила приблизно 970 тис. гривень на місяць брутто. Допустимо, що вона не змінилась. З цієї зарплати «Укрпошта» сплатить ЄСВ тільки з вищезгаданої максимальної бази, тобто тільки 38,047 тис. гривень. Це означає, що 970 тис грн будуть ЄСВ буде стягнуто лише з 172 940 грн зарплати, а з решти - 797 тис грн - ні. Тобто «Укрпошті» оплата праці Смілянського обійдеться в 1 008 тис. гривень. Зі своєї зарплати (970 тис. гривень) Смілянський сплатить 23% як ПДФО та військовий збір. Це буде 223,1 тис гривень, додамо суму ЄСВ і отримаємо 261,147 тис. гривень. Це буде загальне податкове навантаження  на зарплату Смілянського і воно становитиме 25,9% від суми, що витрачає «Укрпошта» на зарплату свого керівника.

А тепер для порівняння візьмемо зарплати звичайних сільських листонош «Укрпошти». Вони отримують мінімальну з/п як базову ставку та додаткові премії за кількість доставленої продукції та певний відсоток від продажу товарів. Задля простоти обчислення, уявимо, що листоноші вдалося довести свою з/п брутто до 10 тис гривень. Таким чином, він з цих грошей заплатить 2300 гривень ПДФО та військового збору. Плюс «Укрпошта додатково заплатить за нього ЄСВ 2200 гривень. Таким чином, листоноша обійдеться в місяць «Укрпошті» в 12200 гривень, а загальна сума відрахувань буде становити 4500 гривень, тобто 36,6%.

Таким чином, доля відрахувань від великої зарплати Смілянського становить 25,9%, а від маленької зарплати листоноші - 36,6%. Таким чином, листоноша заплатить більше податків, ніж його керівник.

Якщо ж порівняти суму відрахувань із розміром доходу після оподаткування, то у Смілянського ця доля буде в 35%, а у листоноші в 58%. Тобто різниця вже виростає до 24 п.п. Тобто, спрощено кажучі, листоноша віддає податками кожну четверту зароблену гривню, а Смілянський - лише кожну третю.

В більшості європейських країн теж існує максимальний розмір бази для соціальних внесків. При чому вони часто різні для кожного окремого внеску (пенсійного, медичного і т.д.), але на відміну від України, це поєднується із прогресивною шкалою ПДФО — чим більше дохід, тим більша ставка податку (наприклад від 14% до 45% в Німеччині, від 25% до 50% у Австрії та Бельгії та від 23% до 43% в Італії. І лише в Україні з більших зарплат беруть менше податків. 

Як повідомляли Українські Новини, єдиний соціальний внесок (ЄСВ) – один із ключових обов’язкових платежів, від якого безпосередньо залежить стабільність системи соціального страхування.

Його сплачують роботодавці, фізичні особи – підприємці та самозайняті особи. Кошти спрямовуються на фінансування пенсій, лікарняних, декретних виплат, допомоги по безробіттю та інших соціальних гарантій.