Михайлу Булгакову – 135: як письменник писав про свій рідний Київ
Михайло Булгаков народився 15 травня 1891 року в Києві. Письменник, від якого останні роки намагаються відхреститися різного роду активісти, позбавивши його права бути українським класиком, насправді був киянином до мозку кісток – і його тексти це доводять краще за будь-які декларації.
У романі "Біла гвардія" місто з'являється не просто як локація, а як самостійний персонаж – з великої літери, як власна назва: "Місто". Булгаков писав про нього з тією особливою ніжністю, яка буває лише до рідного.
"Як багатоярусні стільники, димилося, і шуміло, і жило Місто. Прекрасне в морозі і тумані на горах, над Дніпром". І ще: "І було садів у Місті так багато, як ні в жодному місті світу". У текст він вплітав конкретні київські деталі – зокрема образ хреста над Дніпром: "виблискував електричний білий хрест в руках велетенського Володимира на Володимирській гірці".
Андріївський узвіз і будинок №13
Родинний будинок Булгакових на Андріївському узвозі, 13 став прообразом "Будинку Турбіних" і увійшов у його тексти назавжди. Саме звідси навесні 1916 року молодий лікар Булгаков пішов добровольцем Червоного Хреста на фронт, і саме сюди повернувся.
Тут, на Андріївському узвозі, відбулася його остання зустріч із матір'ю у вересні 1921 року. Згодом, вже перебуваючи в Москві, Булгаков писав матері листи, у яких згадував Київ як найтепліший спогад.
"Найприємнішим спогадом упродовж останнього часу є – вгадайте що? Як я спав у Вас на дивані і пив чай з французькими булочками. Дорого віддав би, щоб хоча б на два дні знову так лягти", – писав письменник.
Останній приїзд і фейлетон про рідне місто
У квітні 1923 року Булгаков приїхав до Києва востаннє. На той час він вже особисто пережив у місті десять змін влади – і все одно повернувся. Місто ще не оговталося після років воєн і чотирнадцяти переворотів загалом – зруйнований Ланцюговий міст, спустошений Печерськ, вулиці без лавок. Та навіть це не погасило його любові. У фейлетоні "Київ-місто" він згадував довоєнний Київ із щемливою ніжністю: "Весною зацвітали білим цвітом сади, одягався в зелень Царський сад, сонце вривалося у всі вікна... А Дніпро! А закати! А Видубецький монастир на схилах".
Текст завершував словами, які звучать як заповіт.
"Місто прекрасне, місто щасливе. Його відбудують, знову закиплять його вулиці, і постане над річкою, яку Гоголь любив, знову царственне місто", – пророкував Булгаков.
Як повідомлялося раніше, напередодні бійці РДК відвідали музей письменника в Києві. Військові наголосили, що Булгаков Росії не належить, але Кремль намагається привласнити культурну спадщину та використати її як інструмент виправдання власного насильства, тому Україна має боротися за своїх класиків.