25 грудня — річниця написання "Заповіту": як Шевченко створив поезію, що стала маніфестом нації
25 грудня 2025 року минає чергова річниця з дня, коли Тарас Шевченко написав "Заповіт" — один із найвідоміших текстів української літератури та політичний маніфест, що визначив напрямок національної думки на покоління вперед. Поезія була створена в ніч із 24 на 25 грудня 1845 року в Переяславі, під час тяжкої хвороби поета.
"Заповіт" став фінальним і найгострішим акордом циклу "Три літа" (1843–1845) — періоду найвищого творчого злету Шевченка. У цьому творі він відкрито звернувся до українців із закликом звільнитися від імперського поневолення та збудувати власну державу — "сім'ю вольну, нову". З часом поезія перетворилася на суспільно-політичний текст, що виходив далеко за межі літератури.
За яких обставин Шевченко писав "Заповіт"
У 1845 році Тарас Шевченко працював у складі Київської археографічної комісії. Він подорожував Полтавщиною та Переяславщиною, описував і змальовував архітектурні пам'ятки, збирав фольклорні матеріали. Постійні переїзди, холодна й дощова погода серйозно підірвали його здоров'я.
Наприкінці року поет тяжко захворів після експедиції поблизу Переяслава. Його стан різко погіршився — лікарі діагностували двосторонню пневмонію, яка в той час часто завершувалася смертю. Шевченко перебував у домі свого друга, лікаря Андрія Козачковського, і відкрито говорив у листах, що не сподівається на швидке одужання.
Саме в такому стані — між життям і смертю — в ніч на Різдво 1845 року Шевченко взявся за перо. За спогадами сучасників, він підвівся з ліжка, запалив свічку й написав рядки, що починалися словами "Як умру, то поховайте…". Робота над текстом була емоційно надважкою: на одному з рядків поет зупинився, залишивши паузу, до якої повернувся вже після одужання.
Як "Заповіт" перетворився на політичний маніфест українців
Попри драматичні обставини написання, "Заповіт" не був спонтанним текстом. Його ідеї Шевченко виношував роками. Хвороба лише пришвидшила появу поезії, яка стала концентрованим висловленням його поглядів на долю України, відповідальність нації та необхідність боротьби.
Після одужання Шевченко повернувся до роботи в експедиціях, але написаний у Переяславі вірш почав жити власним життям. Текст активно переписували, передавали з рук у руки, заучували напам'ять. Саме через це "Заповіт" швидко набув статусу народного маніфесту.
Чому "Заповіт" довгий час існував під різними назвами
Спочатку поезія існувала без усталеної назви. У різних рукописах і публікаціях вона фігурувала як "Завіщаніє", "Думка" або "Остання воля". Вперше твір надрукували 1859 року в Лейпцигу — в безцензурному виданні "Новые стихотворения Пушкина и Шевченки". У 1867 році в "Кобзарі" закріпилася назва "Заповіт", яка стала загальноприйнятою.
Повний канонічний текст поезії остаточно оприлюднили на початку ХХ століття. Відтоді "Заповіт" посів особливе місце не лише в українській літературі, а й у політичній та культурній історії країни.