Сьогодні день народження В'ячеслава Чорновола. Що треба знати про видатного борця за Україну
Український політик, державний діяч, публіцист, журналіст та борець за свободу України В'ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року (за документами 1 січня 1938 року). Через свої переконання та спротив тоталітаризму провів 15 років за ґратами.
Початок історії
В'ячеслав Чорновіл народився у родині вчителів в селі Єрки на Київщині (нині Черкаська область) у 1937 році, того ж року, коли заарештували рідного брата його батька, Петра Йосиповича Чорновола, якому не довелося повернувся з ув'язнення. Родині також не вдавалося жити спокійним життям. Чорноволи переїжджали з села до села та змінювали місце роботи.
На майбутнього державного діяча вплинуло козацьке коріння, література та історія.
Буремні часи
Перші негаразди за політичні погляди Чорновіл отримав під час навчання у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Йому навіть довелося майже на рік зробити перерву у навчанні, за час якої він працював теслярем на будівництві домни у Жданові (нині - Маріуполь), а потім — у виїзній редакції газети "Київський комсомолець". При цьому усі пропущені сесії Чорновіл склав протягом місяця, та у 1960 році закінчив університет з відзнакою.
Чорновіл співпрацював з українськими студентськими організаціями, які виступали за відновлення національної культури та мови. На початку 1960-х років він став одним з провідних учасників руху шістдесятників, виступав проти репресій радянського режиму. У 1965 році Чорновола затримали за протест проти арештів українських інтелектуалів, який він влаштував під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків".
За свою боротьбу спочатку отримав звільнення, обшуки, допити, три місяці примусових робіт, але вже у 1967 році його засудили до реального строку ув'язнення - три роки у таборах суворого режиму за документальну збірку "Лихо з розуму" (Портрети двадцяти "злочинців") про арештованих у 1965 році шістдесятників. Згідно із законом "Про амністію" цей термін скоротили наполовину.
Не боячись роботи
Після звільнення Чорновіл працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на станції Скнилів у Львові. З 1970 року Чорновіл починає випускати підпільний журнал "Український вісник", стає його редактором та видавцем, друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. З 1971 року працює у Львівському відділенні Українського товариства охорони природи.
Арешт та заслання
З січня 1972 року пройшла хвиля масових арештів української інтелігенції, під час якої Чорновола заарештували та засудили до шести років таборів та трьох років заслання. Він організовував та брав участь у численних акціях протесту, голодуваннях, боротьбі за статус політв'язня. Понад половину терміну провів у штрафному ізоляторі та приміщенні камерного типу.
На початку 1978 року Чорновола відправили етапом на заслання до Якутії, де він працював чорноробом у радгоспі, пізніше в Нюрбі — постачальником. попри це, 22 травня 1979 року Чорновіл став членом Української Гельсінської Групи, яка захищала права людини та боролася за незалежність України.
У квітні 1980 року його знову заарештували на засланні за сфабрикованим звинуваченням за опозиційні виступи та за участь у Гельсінській групі. Чорновол оголосив та витримав 120-денне голодування на знак протесту. Його засудили на п'ять років позбавлення волі. У 1983 році звільнили за протестом прокурора Якутії без права виїзду в Україну.
Боротьба за справу життя
У травні 1985 року Чорновіл повернувся до України, проте влаштуватися на роботу зміг лише у Львові кочегаром у Міськрембудтресті та школі-інтернаті. Влітку 1987 року він відновив видання "Українського вісника", редактором та автором якого був протягом двох років. Наприкінці червня 1988 року він стає ініціатором та ідейним натхненником створення Української Гельсінської спілки — першої в Україні опозиційної до радянської влади політичної організації.
У березні 1990 року В'ячеслава Чорновола обрали депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної Ради. З квітня 1990 року до квітня 1992 року був головою Львівської облради та облвиконкому. Восени 1991 року Чорновіл був кандидатом у Президенти України та посів друге місце. За нього проголосували 7 420 727 виборців або 23,27% українців.
У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді В'ячеслава Чорновола обрали гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року він перебував на постійній роботі в парламенті України. Був народним депутат двох наступних скликань — 1994 та 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року - член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Важливі віхи життя В'ячеслава Чорновола
- пішов до школи відразу до другого класу, бо навчився читати з чотирирічного віку (у 1946 році);
- школу закінчив із золотою медаллю (у 1955 році);
- через політичні переконання у 1964 році його не допустили до здачі майже готової дисертації;
- в один із років його допитували 83 рази, проте він ніколи не свідчив проти друзів;
- в ув'язненні робив фізичні вправи та деякий час займався йогою%
- 1996 року став лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка у галузі журналістики й публіцистики;
- був тричі одружений. Його остання дружина, Атена Пашко, також була відомою українською дисиденткою та громадською діячкою.
Трагічна загибель або політичне вбивство
25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі загинув В'ячеслав Чорновіл. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль — Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався у "КамАЗ" з причепом, який розвертався посеред шосе.
Чорновіл та його водій Євген Павлов загинули на місці, прессекретаря Народного руху Дмитра Понамарчука госпіталізували з важкими травмами. Пізніше через серцевий напад помер один з трьох пасажирів "КамАЗу".