Вікторія Закревська: Європейський досвід. Як працюють прозорі та ефективні системи оподаткування
Франція та Ліхтенштейн демонструють два різних, але дієвих підходи до регулювання лотерейного сектору — і обидва базуються на прозорому ліцензуванні, структурованому GGR та відсутності податкового тиску на гравця.
У Франції лотереї працюють під наглядом регулятора ANJ, а державний оператор FDJ має 25-річну концесію. Основне навантаження у системі зосереджене на GGR: близько 69% валового доходу надходить державі, включно з соціальними внесками. До цього додається щорічний платіж 380 млн євро за право на монополію. Водночас французькі гравці не сплачують податок на виграш, що дозволяє уникнути подвійного оподаткування та не стимулює перехід у тінь. Це працює і в масштабах: лише за перший квартал 2025 року загальний обсяг ставок у лотереях і спортивних ставках склав близько 3,5 млрд євро, з яких держава отримала приблизно 2,4 млрд євро завдяки GGR та соціальним внескам.
Ліхтенштейн застосовує іншу архітектуру, але базується на тих самих принципах: гнучкість і контроль. Система ліцензій залежить від масштабу оператора — великі компанії проходять повну процедуру, а благодійні чи дрібні ініціативи можуть працювати у спрощеному режимі. Оподаткування також диференційоване: великі оператори сплачують 10–20% GGR, а для малих і благодійних внески мінімальні або символічні. Як і у Франції, в Ліхтенштейні немає податку на виграш, а отже, фінансове навантаження не перекладається на гравця.
Попри відмінності, ці моделі мають спільну логіку. Ліцензії доступні й зрозумілі, держава заробляє на GGR — а не на потрійному оподаткуванні. Системи роблять акцент на контролі та прозорості, а не на штрафах і бар'єрах. Саме тому ринок залишається легальним і передбачуваним, а бюджет — стабільно наповнюється.
Українська ситуація та нова постанова уряду: перший крок, але не завершена реформа
На цьому тлі українська модель суттєво відрізняється. Понад 12 років лотереї працювали фактично в "сірій зоні" — без ліцензій, без прозорого моніторингу, без чітких правил. У листопаді 2025 року уряд нарешті зробив ключовий крок — ухвалив постанову, яка повертає лотерейний сегмент у правове поле. Постанова передбачає:
– щорічні ліцензійні платежі понад 67 млн грн,
– обов'язковий відкритий конкурс для отримання ліцензії,
– повний облік продажів та виплат через електронну систему,
– QR-коди на білетах і терміналах для захисту від підробок.
Це рішення вперше за багато років створює основу для прозорого ринку. Але воно не відповідає на головне питання — як саме має бути побудована система оподаткування.
Саме ця конструкція й відрізняє Україну від європейських моделей. Вона не є стандартом ЄС, створює бар'єри для легального бізнесу і стимулює тіньовий сегмент. Тому уніфікація оподаткування — наступний обов'язковий крок після постанови уряду.
Чому Україні потрібна уніфікація
Уніфікація — це питання прозорості, конкуренції та бюджету. Чіткі, єдині правила дадуть можливість вперше побачити реальні обороти ринку. Вони усунуть нерівність між різними сегментами азартних ігор. Вони принесуть більше доходів до бюджету — як показує європейський досвід, саме GGR-моделі забезпечують найвищу ефективність.
Постанова уряду повернула лотереї в правове поле — і це важливий фундамент. Але щоб реформа стала повною, Україні потрібно перейти до європейських стандартів оподаткування. Франція та Ліхтенштейн показують, що працює модель із прозорими ліцензіями, структурованим GGR та відсутністю податку на виграш. Це створює ринок, який є безпечним, легальним, передбачуваним і прибутковим.
Якщо Україна адаптує цю логіку, державний бюджет отримуватиме більше, а ринок працюватиме на інтереси суспільства, а не окремих операторів.