Проєкт розвороту ріки Припʼять — нова фантазія Лукашенка
Білоруський диктатор Олександр Лукашенко провів нараду з чиновниками щодо програми розвитку білоруського Полісся до 2030 року. Головним викликом назвали засуху, боротися з якою як вигадав Лукашенко треба повертати у зворотному напрямку русло Припʼяті, адже, у його фантазіях, українці цією рікою нібито не користуються. Як і Дніпром.
"Куди йдуть ці води? Було б добре, якби Україна використовувала дніпровські води повністю… Ці води йдуть у море. То чому ми сьогодні не думаємо, що цю воду потрібно "повертати назад", коли потрібно і куди потрібно", — міркував новоспечений "гідролог" Лукашенко.
На заваді амбітного проєкту стоять три прикрі моменти:
- немає плану;
- немає грошей;
- немає витоку ріки.
Виявляється, більш-менш притомні ідеї щодо боротьби із засухою від чиновників таки лунали. Сам Лукашенко розповів, що голова Гомельського облвиконкому пропонував повернутися до теми Дніпровсько-Бузьких каналів.
"Коли він зробив цю пропозицію, у мене потемніло в очах. Тому що в нас просто немає стільки грошей", — зізнався Лукашенко.
Система каналів на Поліссі з'єднує Дніпро з річкою Віслою, що впадає в Балтійське море. Згідно з проєктом відновлення цього водного шляху під назвою Е-40, який фінансово підтримував Європейський Союз, він міг би перевозити до 6 мільйонів тонн вантажів щороку. Але війна в Україні та розрив економічних зв'язків між Білоруссю і Польщею заморозили реалізацію проєкту, нагадує "Крим.Реалії".
Окрім відсутності ідей і грошей, вишенькою на торті стає сама географія. Припʼять бере початок в Україні — поблизу села Голядин Ковельського району Волинської області. Правобережні притоки течуть переважно територією України, лівобережні — Білорусі.
Ще й не історик
Світ уже бачив сумний прецедент — "розвороту сибірських рік". Це була масштабна радянська ідея 1960–1980-х років, що передбачала часткове перенаправлення води з великих рік Західного Сибіру на південь — у посушливі регіони Середньої Азії та Казахстану.
Йшлося передусім про ріки: Об, Іртиш, Тобол, Ішим.
План передбачав спорудження гігантської системи каналів, водосховищ і насосних станцій, щоб змінити природний стік і "повернути" частину північних вод у напрямку Аралу та степів. Наприкінці 1980-х від ідеї відмовились, перш за все через колосальні витрати. Вираз "поворот сибірських рік" став фразеологізмом, що означає марнотратство та нереалістичні плани.
Звідки такі ідеї
Використання води як важеля політичного впливу — не нова ідея, аналізує у своїй роботі 2019 року магістр політології Тарас Попов. Він наводить приклад Дніпра, 80% води якого надходить саме з верхів'я річки.
Якщо припустити, на його думку, що Московщина знайде можливість повторити досвід Туреччини чи Ефіопії із взяття під контроль водостоку на своїй території шляхом будівництва греблі чи іншими способами, теоретично це призведе до суттєвих екологічних і економічних наслідків.
Власне, такі ідеї неодноразово висловлював московський неонацист В. Жириновський, щоправда, на той час ще не існувало бойових українських дронів та й взагалі світ був іншим. На думку політолога, Москва вже неодноразово доводила здатність заради політичного тиску впроваджувати економічно невигідні проєкти. Однак вигідніше це буде робити не на своїй території, а зробити ще й екологічним полігоном Білорусь, розмірковував тоді Попов.
"…якщо Москва досягне своєї мети і поглине її, то такий проєкт доцільніше буде реалізовувати на білоруській території, адже в будь-якому разі значні території мають бути затоплені у разі реалізації проєкту, а це краще робити на території васала, ніж на своїй".
"Як один із варіантів агресивних дій, на додачу або замість перекриття самого Дніпра, РФ могла би збудувати цілу низку менших об'єктів, перекривши важливі притоки Дніпра, які теж починаються на території РФ — велику ліву притоку, річку Десну, та менші притоки: Сейм, Псел та Ворсклу. А також праву притоку — річку Прип'ять, яка бере початок в Україні, але протікає здебільшого територією Білорусі і впадає в Дніпро на україно-білоруському кордоні. Таким чином Росія може завдати кілька малих ударів із різних напрямків водній безпеці України", — аналізував світ зразку 2019 року політолог.