Катерина Коберник: Центр протидії корупції Шабуніна займається медіа кілерством окремих людей і розводить зраду там, де її немає
Сьогодні зранку побачила пост Віталія Шабуніна про те, що Центр протидії корупції (ЦПК) (з партнерами) донесуть до українців інформацію про кожного депутата, який підтримає кандидатуру міністра оборони Умєрова, якщо його спробують перепризначити. Цей пост, його тон і суть, в нормальній демократії назвали б навіть не тиском на депутатів, а прямими погрозами. Але справа не конкретно в цьому пості (просто нам за деякі тексти теж погрожують йти по домам і бити – відгукнулось), і не в тому, що саме ЦПК відчайдушно лобіював Умєрова на посаду міністра, а коли досягнув успіху, особисто Шабунін називав його кращим міністром оборони. Справа в тому що останнім часом ЦПК, який колись робив купу корисних речей, все частіше займається лобізмом і медіа кілерством окремих людей. Це не вирішує системних проблем. А найгірше – розводить зраду там, де її немає, і дуже активно транслює це все на захід, який чекає чергового приводу урізати підтримку Україні. А всі, хто ЦПК критикують по суті – захищають корупцію і працюють на Офіс. Ну, тобто, всі, хто проти – вороги. І багато хто боїться. Це дієво.
Це був довгий вступ, а зараз буде значно довший предметний розбір останньої колонки ЦПК на УП. Вона стосувалась нового порядку закупівель Агенції оборонних закупівель (АОЗ), яку очолює Арсен Жумаділов. Принципова ремарка – публічно активно критикувати роботу АОЗ, ЦПК почав саме після того, як агенцію замість Марини Безрукової, яку він послідовно лобіював, очолив Арсен. І це було б логічно, якби Жумаділов був бездарним корупціонером, а за Безрукової в АОЗ все було добре, але ні – не було. Там була купа і системних, і суто управлінських проблем. Про це у нас був великий текст. Тобто, навіть на цьому етапі можна говорити про упереджене ставлення до різних очільників Агенції і теми в цілому, а ще можна розібрати конкретну колонку.
1. Заголовок: Купуємо тільки у "своїх": як Умєров створив "закритий клуб" із тих, в кого закуповує зброю.
Це не маніпуляція, а просто неправда. Умєров не створив закритий клуб зі своїх, у яких він закуповує зброю. Далі буде детальне пояснення.
2. ЦПК говорить, що згідно з новими правилами, АОЗ розглядає лише ті комерційні пропозиції, які надійшли від верифікованих виробників на запит Агенції. "Тобто, виробники та постачальники не можуть запропонувати свій товар АОЗ, якщо сам АОЗ не звернувся з запитом на таку пропозицію". І це, на думку ЦПК, погано, тому що фактично АОЗ створив "закритий клуб" постачальників зброї. До кого з виробників звертатись – вирішує робоча група всередині агенції. І це теж погано, бо колегіальним органом АОЗ страхується і розмиває потенційну кримінальну відповідальність за нечесні рішення. Цікаво, що далі, говорячи про попереднє керівництво, ЦПК наголошує, що колегіальність – це добре на противагу одноосібному рішенню.
Підемо по порядку, і тут треба знати контекст, про який ЦПК мовчить. Коли АОЗ очолювала Безрукова, головною претензією не лише виробників, а просто людей, дотичних до роботи агенції, був менеджерський хаос в АОС. І це не слова її опонентів з Міноборони, а тих, хто симпатизували Безруковій і її вмінню відстоювати принципові речі. Про це ми трохи писали в тексті, але скарг, насправді, було багато. Заявки виробників на поставки зброї губились в АОЗ, вони не знали, де вони і на якому етапі розгляду. Чудова декларація в правилах закупівель про те, що відповіді на всі КП надають за три дні, мʼяко кажучи, нерідко були перебільшенням.
Тож однією з головних менеджерських задач Жумаділова в АОЗ було побудувати робочу систему руху і обліку всіх КП. Релевантний досвід побудови великих автоматизованих систем у нього був в ДОТ, де за таку роботу його хвалили, в тому числі антикорупціонери.
Що зробив Жумаділов? Він змінив принцип роботи. Якщо раніше прийти в АОЗ міг хто завгодно зі своєю комерційною пропозицією, то тепер агенція створила перелік верифікованих виробників. Для верифікації є нескладна анкета, яку треба подати в АОЗ. Порядок верифікації прописаний публічно. На зараз в реєстрі верифікованих виробників більше тисячі компаній, більшість з яких, звичайно, працювали з АОЗ раніше. При чому виробники, які працювали з Безруковою, з якими спілкувалась я, кажуть, що пройшли верифікацію так просто і швидко, що в принципі не акцентували увагу на цьому процесі.
Тобто це абсолютно точно не закритий клуб – бо кожного дня туди по зрозумілому алгоритму додаються нові виробники. Це відкритий реєстр. І це абсолютно точно не "свої" нового керівництва, бо в реєстрі вже дуже багато компаній, які працювали з попереднім керівництвом АОЗ. Їх абсолютно точно переважна більшість. Можливо, ЦПК скаже, що всі ці слова в лапках і не мають прямого значення. Можливо, тоді і ЦПК треба писати в лапках?
А тепер суто менеджерське питання, що краще:
– відкритий оцифрований реєстр зі зрозумілими правилами входу, вже перевіреними наперед безпекою виробниками і профайлами на кожного виробника по всім номенклатурам.
чи
– коли в АОЗ приходить хто завгодно, після цього його перевіряє безпека і потім починається якийсь рух. Єдиної онлайн системи обліку немає. Чітких дат подачі і дедлайнів немає. Точок входу кілька.
Ось так виглядає вибір.
3. ЦПК пише, що мінус нового підходу в тому, що тепер всі комерційні пропозиції мають проходити через директора АОЗ Арсена Жумаділова, а вже потім йти на його заступників. Це погано, бо створює суттєві корупційні ризики. А раніше система була краще: бо пропозиції приходили одразу кільком заступникам керівника і "всі бачили все" – це страховка від зловживань.
Про що не говорить ЦПК? Що раніше в АОЗ свої пропозиції виробники надсилали на пошту, на сайт або фізичною поштою. Зараз варіанти лише два – фізично або на електронну пошту. Якщо КП приходить у відповідь на запит АОЗ, вона автоматично дублюється в онлайн системі і реєструється з номером ідентифікатора. Те, що потім голова АОЗ розписує пропозицію на своїх замів – це нормальна практика документообігу. Документ вже буде в системі. І тут знов виринає питання: тобто коли колегіальний орган розглядає виробників, це щоб в майбутньому розмити провину за злочин. А коли кілька замів розглядають пропозицію виробника – це запобіжник корупції. Зрозуміло?
Є питання до письмових пропозицій. Їх облік складніший. Але таким само складним він був раніше. І хотілось би зрозуміти, як реалізувався підхід "всі бачать все" у цьому випадку, бо фізичний папірець хтось може і, скоріш за все, бачить першим. Це питання ЦПК не ставить.
4. Остання претензія: відсутність у публічному доступі умов та строків верифікації постачальників.
Тут автори визнають, що чітких умов верифікації не було раніше, і нема зараз. Висновки можна робити по питаннях в анкеті для верифікації. Але оскільки до анкети питань не має, головна претензія до чітких термінів. Їх немає і це теж, на думку ЦПК, можливість для корупції.
Або ні. Бо логічно припустити, що перевірка надійності виробника просто може займати різний час. Що є нові компанії на ринку, а є надійні і перевірені, і іноді додаткові важливі перевірки можуть зайняти значно більше часу. Чи зручно це для виробників – ні, але торгівля зброї дещо відрізняється від торгівлі, скажімо, яблуками. І якщо є якісь підозри на можливі зловживання і у тебе немає бажання піднімати Хайп на пустому місці, треба піти до виробників і попитати про строки верифікації. Це нескладно і називається відповідальний підхід. Але, якщо зараз в реєстрі більше 1000 компаній, а новий порядок від кінця травня, то дуже неважко припустити, що верифікація проходить швидко.
Є одне питання, яке ЦПК поставив цілком доречно – як робоча група всередині АОЗ визначає кому слати заявки на поставки зброї. Тут цікава історія. Якщо раптом хтось дочитав аж сюди і цікаво – напишу.
Дисклеймер. Це не означає, що в АОЗ немає проблем. Готуючись до інтервʼю з Жумаділовим (яке постійно переносять), я провела годин сім інтервʼю з різними виробниками і командирами окремих підрозділів. Проблем багато. Але це значно складніше, ніж "вали Арсена – рятуй фронт".