Учені пояснили, чому люди люблять гармонійні звуки

Дослідники визначили, як послідовність звуків впливає на нервову систему людини.

Учені пояснили, чому гармонйчні звуки подобаються людям більше, ніж дисгармонійні. Робота дослідників з'явилася в журналі Physical Review Letters; коротко про неї пише New Scientist.

Найбільш приємні для людського вуха інтервали утворюють пари звуків, частоти яких співвідносяться в найпростіших пропорціях на кшталт 2:1 (октава) або 3:2 (квінта). У більш ранніх дослідженнях було показано, що такі поєднання звуків подобаються людям незалежно від віку. Тобто цей ефект не пов'язаний з музичною освітою.

Учені розробили математичну модель, яка описує, як звуки попадають від вуха до мозку і яким чином при цьому збуджуються відповідні нейрони. Автори дослідження розглядали ситуацію, коли два так званих сенсорних нейрони реагують на два різних звуки. Кожен нейрон посилає при цьому електричний сигнал проміжному нейрону, що, у свою чергу, передає імпульс до кінцевого нейрона-"приймачу" у головному мозку. У створеної авторами моделі проміжний нейрон "спрацьовував" у тому випадку, коли одержував сигнал від одного або від обох сенсорних нейронів.

У разі якщо людина чує гармонйчні звуки, то сигнали від сенсорних нейронів досягають проміжного нейрона одночасно, а якщо дисгармонійні - то в різний час. Нервові клітини влаштовані так, що після "спрацьовування" їм необхідний певний час на "перезарядку". Відповідно, у разі надходження черги гармонйчних звуків збудження нейронів відбувається через регулярні інтервали, а дисгармонійні проміжки часу між "спрацьовуванням" проміжного нейрона виявляються різними.

Дослідники визначили також кількість інформації, що міститься в гармонійних і дисгармонійних парах звуків, тому що випадкова послідовність сигналів несе набагато менше інформації, ніж регулярна послідовність. Відповідно, сигнали, що викликаються гармонійними звуками, більше інформативні, ніж сигнали, спровоковані негармонійними. Автори визначили інформаційну "наповненість" сигналів, генерованих обома типами пар звуків. З їхніх слів, ця інформація може бути прямо використана для перевірки їхньої гіпотези на працюючих нейронах.

Нагадаємо, на початку року професор Ричард Парнкат висунув екстравагантну теорію, що пояснює походження музики та її духовної складової зв'язком, що виникає між матір'ю і дитиною, яка в ній росте.