Сергій Власенко: Я не розумію "танців на кістках" Портнова, від тих, хто раніше тихесенько сидів під дверима його кабінету
Я є абсолютним противником того, щоб одна людина забирала людське життя іншої людини. Виключенням в моєму розумінні є ті, хто захищає себе і свою країну від агресії під час війни. Вони мають право вбивати ворога-агресора на полі бою. Війна сама по собі є абсолютним злом, тому вона породжує таку специфіку. Ще раз підкреслю, моє виключення розповсюджується лише на тих, хто захищає себе і свою країну від збройної агресії і лише на полі бою.
Вбивство огидне. Вбивство яке, хоч і слава Богу не бачили на власні очі діти, але коли діти вбитого та інші діти перебували поряд - огидне вдвічі. Хто б не був жертвою.
При цьому, я абсолютно не розумію "танців на кістках" вбитої людини, ким би ця людина не була.
Іще більше, я не розумію "танців" від тих, хто іще "вчора" (у 2010-2014 рр.) сидів під дверима кабінету цієї людини (сам будучи або адвокатом, або бізнесменом, або чиновником, або міністром Уряду) і "весь в сльозах та соплях" тихесенько очікував поки його приймуть, щоб мати можливість щось для себе попросити. А таких в той час було дууууже багато. А тих хто наважувався критикувати та ще й публічно - дуууже мало.
Андрій Портнов був причетним до запроторення в тюрму ЮВ, він був причетним і до фальшування кримінальних справ проти мене в 2012-2013 рр. Він був моїм багаторічним опонентом. Розумним, досвідченим, цинічним, холодним, професійним опонентом. При цьому я не просто не поділяв його бачень, ми були світоглядно різними. В моєму розумінні він був "на темному боці сили", як казали в "Зоряних війнах". Я це говорив публічно і в 2010-2014 і можу це повторити зараз.
Але вбивство і особливо те, що зараз відбувається в ФБ, я теж прийняти не можу.
Вбивати людей не можна. І, обговорюючи чиюсь смерть, ми беззаперечно, повинні залишатися людьми. На відміну від москалів, на відміну від януковичів, на відміну від злодіїв. Навіть коли вбивають наших опонентів. Його ж вбили не на полі бою у складі ворожої армії?
Коли я бачу в ФБ записи на кшталт "А він же говорив про вбивства …. А він же публічно насміхався над вбивствами на Майдані", то я ловлю себе на думці, що всі ті, хто зараз "танцює на його кістках", ви всі такі самі, як він? Чи може все-таки ви вважаєте себе кращими ніж він був? Тож якщо вам хочеться з якихось причин обговорити смерть/вбивство людини, залишайтесь людьми під час такого обговорення.
І ще одна думка, що виникла в звʼязку із цим вбивством. Багато хто почав обговорювати, "а хто займе місце вбитого Портнова в системі контролю за судовою системою?".
І НІХТО (принаймні я не побачив нікого) не почав обговорювати питання як створити таку судову систему, щоб ніхто і ніколи не міг її контролювати. На жаль, така дискусія нікого не цікавить.
Співчуття мамі, яка втратила сина, співчуття дітям , які точно не в чому не винні.