Віталій Чепинога: Сучасна українська літературна мова – не давня. Їй від сили років 200

З мовним питанням зіштовхнулись не лише українці. У 1863 році чверть французів не знала французької мови, оскільки в країні існувало багато діалектів. Про це пише екснардеп і блогер Віталій Чепинога на своїй сторінці у Facebook.
"Читаю зараз книгу Юджина Вебера "Із селян у французи. Творення модерної нації".

У 1863 році приблизно чверть французів не знало французької мови і не вміло на ній а ні писати, а ні говорити.

"Говоріть французькою"! - каже вчитель учневі. - "Пане, я говорю, як вмію"... Селянин заледве забуває материнську мову в школі, а навчається лише пародії на французьку".

Говорила провінційна Франція переважно на namya - ідіоми, діалекти, жаргони провінцій, суржик.

Тобто проблема мови - це не виняткова проблема України. Всі через це пройшли свого часу.

Сучасна українська літературна мова - це мова центральної Наддніпрянщини. Сформувалася вона саме тут, бо на ній говорили і писали переважна більшість українських письменників, які сформували корпус української літератури. Ця мова - не давня. Їй від сили років двісті.

Ярослав Мудрий, Іван Мазепа, та навіть і Григорій Сковорода говорили зовсім іншою українською. І ми, найімовірніше, сьогодні б мало що зрозуміли з ними сказаного.

Так само я слабо розумів своїх племінників, які влітку наїжджали в село з Тернопільщини.

Однак у Франції був колись такий король Франциск І. У 1539 році він видав так званий "Мовний ордонанс", в якому було написано: "Усім, хто не використовуватиме французьку мову в межах мого королівства, стинати голову"... Далеко не відразу, але допомогло з часом...", - написав він.