Вікторія Закревська: Ігрова залежність є, а катастрофи немає – пів країни лудоманів не існує
Продовжую підбивати підсумки року. Важко залишитись осторонь аналізу чи не другої за популярністю після фінансових результатів роботи ринку азартних ігор теми, а саме – ситуації з ігровою залежністю в Україні.
Через прискіпливу увагу ЗМІ до цієї проблеми, вона стала широко обговорюваною та досить резонансною. Попри це, окрім достатньо великої кількості застережень та побоювань, знайти дійсно вражаючи факти досить складно. Насамперед тому, що українці не настільки азартні та схильні до витрат часу та грошей на азартні ігри, як іноді намагаються їм приписати заради хайпу.
Коли починаєш аналізувати офіційну статистику, то виявляється, що безліч міфів щодо поширення ігрової залежності, які регулярно потрапляють на шпальти різних, зараз переважно онлайн, видань – є суцільною ненауковою фантастикою. Так, минулого року Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей разом із організаторами азартних ігор внесла до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх (далі – Реєстр), відомості щодо 9 389 осіб.
Система подання інформації до Реєстру створена у такий спосіб, щоб дозволити максимально об’єктивно збирати дані, водночас не переобтяжуючи його випадковими записами. Відповіді на найпоширеніші запитання щодо того, як працює Реєстр, можна знайти на сайті регулятора. А від себе нагадаю, що заяви можуть бути подані як самими гравцями, так і їхніми близькими родичами до регулятора чи представників компаній-організаторів азартних ігор, а також сформовані внаслідок судових рішень.
Згідно з торішньою статистикою, маємо такий розподіл за категоріями: з 9 389 записів загалом відомості щодо 8 903 особи було внесено до Реєстру за заявами, що надійшли до КРАІЛ від гравців та їхніх родичів, а ще щодо 486 осіб – за заявами, що надійшли до організаторів азартних ігор.
Абсолютну більшість записів, а саме щодо 9 250 осіб чи 98,5 % від загального числа, було внесено до Реєстру на підставі заяв про самообмеження (тобто за власним рішенням гравців). А на підставі рішень КРАІЛ за заявами про обмеження, які було подано рідними гравця, внесено відомості щодо 139 осіб.
Як можна побачити, українці чітко усвідомлюють, коли жага до гри перетворюється на залежність, та використовують чинні регуляторні механізми для самоконтролю. Саме тому переважна більшість записів у Реєстрі зроблена на підставі заяв про самообмеження. Загалом станом на 1 січня 2025 року Реєстр містить відомості щодо 11 593 осіб, які мають складні стосунки з азартними іграми.
Ще раз наголошую – за чотири роки(!) відновлення в Україні роботи легального гемблінгу до Реєстру потрапили менше ніж дванадцяти тисяч осіб. Що вчергове заперечує будь-які інсинуації щодо «катастрофічної ситуації з ігровою залежністю в Україні». Насправді пів країни лудоманів не існує. Це суцільна вигадка.
Вікторія ЗАКРЕВСЬКА, заступниця голови Ukrainian Gambling Council із комунікаційних питань