Сьогодні День пам'яті Героїв Крут. Що не так з міфом про 300 загиблих студентів і гімназистів

Пам'ятник на Аскольдовій могилі. Фото: Історична правда

29 січня українці відзначають День пам'яті Героїв Крут. Цього дня заведено віддавати данину стійкості та мужності молодих хлопців, які стали на захист української держави від зовнішнього агресора. Навколо постатей 300 студентів і гімназистів сформувався міф про трагічно загиблу молодь, майже дітей, яких кинули у бій без підготовки.

Українські Новини зібрали факти, які розвіюють міф про те, що на захист України стали лише 300 гімназистів.

300 – це скоріше не історичний факт, а магічне число, яке час від часу з'являється в історії. Варто згадати хоча б 300 спартанців на чолі з царем Леонідом, які дали бій величезному перському війську у Фермопільській ущелині.

Насправді захисників Крут було більше ніж 300, а студенти і гімназисти становили серед них меншість. Загалом крути захищали від 300 до 400 юнкерів першої Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького. Нині тут військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. За українською термінологією початку ХХ століття юнкерів називали "юнаками". Звідти пішла помилка про те, що на захист України стали зовсім юні люди. Насправді Київ захищали молоді люди, які пройшли військову підготовку. А деякі навіть встигли побувати на фронтах Першої світової війни. Вони і були кістяком оборони Крут.  Крім юнкерів оборону тримали до 80 вільних козаків із Глухова. Це взагалі були дорослі чоловіки, ветерани війни.

Поховальна процесія рухається від Залізничного вокзалу до Центральної Ради, березень 1918. Фото: Вікіпедія

Також були  близько 120 осіб зі складу першої сотні студентського куреня Січових Стрільців. Це і були студенти Київського університету Святого Володимира (теперішній КНУ імені Тараса Шевченка), а також учні старших класів другої Української гімназії. І от вони вже не мали військового вишколу. Вони записалися добровольцями і повинні були охороняти різноманітні об'єкти в Києві. Не планувалося, що вони відправляться у справжній  бій. Захищати підступи до столиці їх відправили в очікуванні основного удару з Полтавського напрямку. Саме там на наступ більшовиків чекали найбільш боєздатні українські сили. Але удар більшовиків стався там, де не очікували оборонці столиці — під Крутами.

РЕКЛАМА

На озброєні в оборонців Крут були за різними даними до 16 кулеметів, від однієї до трьох гармат, один бронепоїзд. Загальне командування українськими силами — а це 500-600 бійців — здійснював 27-літній сотник Аверкій Гончаренко, за плечима якого був трирічний досвід участі у Першій світовій війні.

Протистояли Армії УНР не п'яні балтійські матроси, а 5-6 тисяч вояків під командуванням Михайла Муравйова. Безпосередньо наступ на Крути вела Перша Революційна Армія Павла Єгорова та Друга Революційна Армія Рейнгольда Берзіна. Власне, матросів Балтійського флоту серед них налічувалося не більше 400.

Оборонцям Крут вдалося уповільнити наступ більшовиків, але не зупинити його зовсім. Одна студентська чета — 30-35 бійців, — яка стояла в резерві, відійшла до станції Крути уже в темряві, коли її зайняли більшовики. Всі вони потрапили в полон і після жорстоких тортур були розстріляні. Саме цей трагічний епізод бою під Крутами став найбільш відомий.

ГОЛОВНЕ