Сьогодні 169 років з народження Дмитра Яворницького: архівні фото

6 листопада 1855 року народився український історик, один із перших науковців, що вивчив і передав наступним поколінням історію козацтва, "Нестор Запорожжя" Дмитро Яворницький.

Про факти з життя Дмитра Яворницького розкажуть Українські Новини.

Яворницький народився на Слобожанщині, яка була невід'ємною частиною земель українських козаків, у селі Сонцівка. Майбутній науковець надихнувся козаками з 6-ти років через твір Миколи Гоголя "Тарас Бульба".

У підлітковому віці вступив до повітового училища в Харкові, де сталася плутанина з його прізвищем, і його записали як "Еварницький" замість "Яворницький". Сам учений підхопив такий запис на наступні 50 років.

Вже в університеті його вважали вийнятково обдарованим, однак тематика його роботи була забороненою на той час, і прямо наголошували на зміні об'єкта вивчення. Яворницький важко сприймав це. У цей період він захворів на запалення мозку, а також ще до 30 сильно посивів.

Вченого підштовхнули друзі поїхати до Петербурга, де він не полишив вивчення історії козацтва, а також близько спілкувався з художником Іллею Рєпіним – їх спілкування продовжувалося до кінця життя.

Через патріотичність та українофільство до нього був приставлений нагляд поліції, через що Яворницький багато переїжджав. У Москві він активну громадську й професорську роботу, друкував свої роботи, й отримав авторитет і прізвище "Батько запорозьких козаків".

Сам історик прагнув повернутися в Україну, і йому це вдалося – він став директором новоствореного історико-краєзнавчого музею імені О. Поля в Катеринославі. Цей період став найбільш плідним у його житті.

Яворницький створив музей, зробивши його козацьким, із великою етнографічною колекцією. Також провів топонімічну реформу в Катеринославі, із заміною назв вулиць і площ на імена українських діячів культури та козацьких полководців.

В останні роки життя за ним здійснювався нагляд НКВД, а також вчений мав слабке здоров'я. При цьому він продовжував свою діяльність.

У 1940 році, за заповітом Яворницького, поховали його під мелодію гопака, але на місцевому кладовищі. У 1961 році його волю виконала громадськість й перепоховала біля створеного ним музею, оскільки кладовище, де його поховали планували зробити парком, і могила "Козацького батька" могла зникнути.