Артур Білоус: На відміну від депутатів Київради Ахматова і Булгаков є і будуть в історії Києва

Колишній народний депутат України Артур Білоус розкритикував рішення робочої групи Київської міськради з питань декомунізації щодо демонтування пам’ятників письменнику Михайлу Булгакову, поетессі Анні Ахматовій та композитору Михайлу Глінці. Своєю думкою ексдепутат поділився на сторінці в соціальній мережі Facebook.

"ДУХ ЖДАНОВА НАД КИЄВОМ?

Стало відомо, що робоча група при Київській міській раді проголосувала за демонтаж трьох пам'ятників - поетесі А. Ахматовій, композитору М. Глінці та письменнику М. Булгакову.

Перші два, як відомо, розташовані у Міському саду (Маріїнському парку), третій- на Андріївському узвозі. При цьому, монумент А. Ахматовій (на фото) було встановлено нещодавно, в 2017 році.

Остаточне рішення ще має ухвалити Київрада. Проте, вона майже завжди підтримує рекомендації робочої групи.

Ну що тут сказати? На відміну від депутатки Київради Ковалевської, яка проінформувала громадськість про такі плани, всі означені діячі культури є і будуть в історії.

Зокрема, і історії Києва. В якому Ахматова жила в юності, закінчила тут на початку ХХ сторіччя Фундуклєєвську гімназію та Вищі жіночі курси.

Депутатка пише про те, що ми мали б уникнути, прощаючись з імперським минулим, практики хуйвенбінів. Для того вона, мовляв, звернулася до фахівців Інституту нацпам'яті.

Зрештою, як хуйвенбіни ви і поступаєте. А ще - як вірні діти А. Жданова, який, бувши першим секретарем обкому, ні в чому собі не відмовляв під час Ленінградської блокади. В якій загинули сотні тисяч людей, зокрема- три мої двоюрідні бабусі.

Саме він був ініціатором сумнозвісної партійної післявоєнної постанови про журнали ''Звезда" та "Ленінград", в яких А. Ахматова і М. Зощенко були названі безідейними декаденствуючими авторами, далекими від народу.

Після чого поетесу чекали довгі роки травлі, а її сина Л.Гумельова - сталінські табори. З батьком сина - поетом Л. Гумельовим, Ахматова вінчалась в церкві на Микільській слободці.

Та, здається, дух Сталіна і Жданова дуже міцно в'ївся в плоть і кров наших доморощених необільшовичків. Які, гадаю, не лише російськомовних, але і україномовних класиків не читали.

До речі, навіть тирану Сталіну, чий режим вбив в 1937 році мого київського діда - й те вистачило розуму відокремити Гете й Гейне від Гітлера й Геббельса. Він швидко поклав край післявоєнній кампанії відмови від усього німецького.

І якщо Булгакову, завдячуючи роману "Біла гвардія", ще можна, хоч це і не дуже розумно, закинути якусь 'імперськість', то Ахматова тут до чого?

Впевнений - будь вона жива - була б в теперішній війні на боці України. Як і всі ті класики, чия творчість заснована на ідеалах свободи і гуманізму.

Пам'ятаю, В. Зеленський сказав, що М. Булгаков - український письменник, і ми його не віддамо. Годі вже за А. Ахматову говорити.

І що? Мовчить він. Мовчить П. Порошенко. Мовчить В. Кличко. Всі вони - донедавна російськомовні. Гадаю - в побуті і дотепер. Деякі з них ще й заробили чималі статки на російському ринку.

Гадаю, вони розуміють абсурдність таких більшовицьких підходів. Але поточна політична кон'юнктура, де під прикриттям війни правлять бал псевдопатріоти, перемагає розумне, добре і одвічне.

Проте, вважаю, не повинна мовчати хоча б та громадськість, в якій ще жевріють сумління та інтелігентність. Духу Жданова не місце в Києві. Духу Ахматової - місце", - написав Артур Білоус.