Вікторія Закревська: Українці чітко ототожнюють лотереї з азартними іграми

Лотереї – це азартні ігри! І це розуміє переважна більшість українців, про що свідчать результати нещодавно проведеного дослідження громадської думки соціологічною службою Центру Разумкова. Зокрема, за даними опитування – 63% українців вважають, що лотерея – це така сама азартна гра, як казино чи ставки на спорт, і тому вони мають сплачувати податки на рівні з онлайн-казино та беттінгом.

Уже п’ятий рік поспіль, починаючи з моменту повернення ринку азартних ігор у легальне правове поле, ми говоримо про те, що всі учасники ринку мають працювати в однакових умовах, а також про те, що лотереї є невіддільною частиною вітчизняного ринку гемблінгу, яка з незрозумілих причин ще й досі не стала такою за вимогами законодавства.

Чому це важливо? Тому що лише дотримання єдиних правил гри забезпечить розвиток вітчизняного гемблінгу, гарантує появу іноземних інвестицій від провідних компаній світу, мінімізує корупційні ризики та становитиме реальну перешкоду тінізації діяльності окремих його сегментів.

Окрім того, наявність єдиних правил гри є чи не основним запобіжником проти використання різних шахрайських схем ухилення від оподаткування через використання прогалин у законодавстві чи існування протилежних за змістом норм чинного законодавства.

Якщо дехто вважає це фантастичним припущенням, бо «так не буває», то варто нагадати, що з червня 2009 року, коли став чинним Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні», і аж до січня 2011 року, коли втратив чинність Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (стаття 5 якого визначала порядок придбання торгового патенту для операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу), в Україні спостерігалась унікальна правова колізія, яка полягала в тому, що приблизно півтора року одночасно діяли норми двох різних законів, положення яких були діаметрально протилежні за змістом. Одним законом діяльність щодо організації азартних ігор була дозволена, а іншим – заборонена.

Наслідком цього стало суттєве збільшення обсягів корупції у правоохоронній системі та органах місцевого самоврядування, які отримали можливість по-своєму трактувати та використовувати положення двох законів. А тіньовий ринок гемблінгу отримав можливість адаптуватися до законодавства, що змінилося, і знайти можливості отримувати прибуток і після офіційної заборони грального ринку, використовуючи також і особливість регулювання діяльності з організації проведення лотерей, які й тоді також не вважались азартними іграми.

На жаль, спроби й далі використовувати досвід тих часів не вщухають й дотепер, оскільки діяльність лотерей ще й досі визначається окремим Законом України «Про державні лотереї в Україні», який є чинним з 2012 року. Саме це дозволяє постійно повертатися до негативних практик минулого в гемблінговій сфері й провокує зростання тіньового ринку азартних ігор.

Тому легалізація гемблінгу завершиться тоді, коли лотерея буде визнана азартною грою, а її організатори нарешті почнуть сплачувати за ліцензії та оподатковуватися, як і весь азартний бізнес, – за тими самими нормами та правилами.

І коли це відбудеться, то рівень надходжень до бюджетів усіх рівнів від лотерейної діяльності виявиться не меншим, ніж від грального бізнесу зараз, а може й більшим. Додаткові 10+ млрд грн точно не будуть зайвими для державного та місцевих бюджетів. Українці про це знають, то може час й депутатам звернути увагу на дані соціології?

Вікторія ЗАКРЕВСЬКА, заступниця голови Ukrainian Gambling Council із комунікаційних питань