Річниця Бабиного Яру: спогад про найбільше масове вбивство євреїв у Європі
29-30 вересня 1941 року вулицями Києва йшли десятки тисяч євреїв. Вони думали, що йдуть рятуватися. Насправді самі того не знаючи, прийшли на власну страту. Трагедія Бабиного Яру болить і до сьогодні. Цей злочин проти людства, проти одного народу, досі не вкладається в голові.
Бабин Яр — урочище в Києві, у якому трапилась не одна трагедія протягом минулого століття. Та однією з найстрашніших став масовий розстріл євреїв під час Другої світової війни. Тоді від рук фашистів загинуло близько 100 тисяч людей всього за два роки. Серед них в основному євреї.
Німецька окупація Києва почалася у середині вересня 41 року. Тоді радянська армія при виході з міста вчинила диверсії, підірвавши будівлі на Хрещатику. Саме цей прецедент німці використали для розстрілу євреїв. Хоча офіційної причини їм і не потрібно було, адже дорогою до Києва фашисти здійснили не один масовий розстріл. Однак саме у підриві будівель на Хрещатику німці звинуватили євреїв та буцім-то через це наказали всім представникам народу 29 вересня прийти у зазначене місце.
По Києву почали з'являтися листівки трьома мовами — російською, українською та німецькою — в яких йшлося про те, що всім євреям необхідно 29 вересня числа з'явитися на розі Дігтярівської та вулиці Юрія Ілєнка у Києві неподалік єврейського кладовища. Із собою наказано було мати цінні речі, теплий одяг тощо. Хто не з'явиться — буде згодом виявлений, як було заявлено, і розстріляний. Окупанти навмисно пустили чутки містом про те, що всіх євреїв вивозитимуть в іншу країну, на землю предків, на Близький Схід. Біля місця майбутніх розстрілів був і вокзал, тож багато євреїв справді повірили, що їх вивезуть. І лише невелика кількість розуміли: час ховатися.
29 вересня, 1941 рік. Десятки тисяч євреїв зі своїми пожитками та сповнені надіями на від'їзд, ідуть вулицею, яку згодом прозвуть дорогою смерті. До зазначеного місця зборів ідуть всі: літні люди, діти, люди з інвалідністю. Та замість потягів вони попадають в оточення фашистів. Німецькі солдати змушують їх віддавати цінні речі, знімати одяг та підходити до урвища. Там один за одним всіх розстрілюють. Люди, які ще нічого не знають про трагедію, продовжують тисячами йти до місця зборів.
В перший день фашисти вбили понад 22 тисяч євреїв. Масові розстріли активно продовжувалися ще півтора місяця. Євреїв, які самостійно не прийшли в Бабин Яр, відловлювали у місті, робили рейди на різні квартири та збирали інформацію від донощиків. Ті, хто добровільно не прийшли у Бабин Яр, виїхати з міста вже не могли, адже воно було повністю оточене і контролювалося, залишалося лише ховатися.
Вбивства продовжувалися два роки, допоки радянська армія не почала просуватися до Києва. В Бабиному Яру продовжували вбивати євреїв. Окрім того, там розстріляли пацієнтів психіатричної лікарні та ромів. А ще й військовополонених, комуністів та українських націоналістів. Загалом, за час окупації в урочищі було вбито понад 100 тисяч людей, більша частина з них — представники єврейського народу.
Розстріли в Бабиному Яру стали наймасовішим вбивством євреїв у всій Європі. Київ — єдине місто, де фашисти винищили ледь не повністю всю спільноту євреїв.