Андрій Білоусов: Співробітництво громад – попит є, а динаміка відсутня

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, який передбачає внесення змін до деяких законів України щодо розвитку співробітництва територіальних громад. Своєчасний крок, який має виправити ситуацію. Адже з початком війни попит на реалізацію спільних проєктів на "горизонтальному рівні" постійно зростає, але при цьому кількість укладених договорів - скорочується.

Однак перш ніж висловити свої оцінки та побажання, нагадаю основні моменти з "матеріальної частини". Закон "Про співпрацю територіальних громад" був прийнятий Верховною Радою України влітку 2014 року. Його поява була зумовлена потребою створення законодавчої основи для кооперації ресурсів органів місцевого самоврядування. І власне саме цей закон став першим кроком на шляху децентралізації влади в Україні.

За 10 років Реєстр співробітництва територіальних громад поповнився 1091 договором. Трійка пріоритетних призначень цих документів виглядає так: 55,5% укладено з метою реалізації спільних проєктів, 25,7% – задля спільного фінансування або утримання інфраструктурних об’єктів, 16,4% – для делегування завдань. Найбільша кількість договорів – майже кожен п’ятий – була зареєстрована протягом 2019 року.

З початком війни маємо виразний спад активності. І це є одночасно зрозумілим фактом та незбагненним феноменом. Широкомасштабна агресія росії та режим воєнного стану, з одного боку, обмежили можливості для взаємодії на рівні громад. Але, з іншого боку, потреба у відновленні інфраструктурних об’єктів та в кооперації зради реалізації спільних проєктів, зокрема, щодо підтримки сектору безпеки та оборони, з плином часу тільки зростає.

Тому ще раз наголошу – ініціатива щодо вдосконалення законодавчої бази співпраці територіальних громад є корисною та своєчасною. Але чи все вдалося авторам цієї ініціативи для того, щоб вивести таку співпрацю з "лещат" описаного вище парадоксу? Давайте поглянемо.

Спочатку про позитив.

Передбачається, що в договорі про співпрацю можуть поєднуватися кілька таких форм. Це має спростити, як сам процес прийняття рішень, так і укладання договорів. Визначена нова форма поєднання ресурсів та зусиль – агломерація. Однак умови її утворення буде визначено окремим законом. Розширено коло суб’єктів співпраці. Після прийняття закону громади зможуть робити це не лише через місцеві ради, а й через органи місцевого самоврядування.

Є логічні процедурні новації. Якщо укладено багатосторонній договір, то у разі виходу з нього одного з учасників, всі інші можуть продовжувати спільну роботу, а не розпочинати все наново. Співпраця в умовах воєнного або надзвичайного стану може відбуватися за спрощеною процедурою. На період дії воєнного стану (та шість місяців по його скасуванні) спрощуються процедури, зокрема, для проєктів підтримки сектора безпеки та оборони, створення умов для реабілітації наших захисників та захисниць, ветеранів та їх родин. Громадські слухання в цей час можна проводити дистанційно.

Зменшується бюрократичний складник. Запропоновано скасувати звітність учасників співпраці перед міністерством. Але при цьому формулюються більш чіткі критерії щодо її моніторингу.

Тепер щодо питань, які, на мій погляд, потребують доопрацювання під час обговорення проєкту Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку співробітництва територіальних громад" у Верховній Раді.

Насамперед слід звернути увагу на те, що цей документ жодним чином не визначає порядок організації співпраці громадами, на території яких створено військові адміністрації. Тому не зрозуміло, в який спосіб керівники таких адміністрацій будуть приймати рішення щодо ініціювання та організації взаємодії між громадами. Навіть, якщо керівниками військових адміністрацій призначено відповідних сільських, селищних або міських голів.

Ще одне важливе питання, яке правда вже не стосується власне законопроєкта, але все одне потребує розв’язання. Законодавство передбачає, що порядок державного стимулювання співпраці на рівні громад визначається Кабінетом міністрів України. Але за 10 років цей нормативно-правовий акт так і не прийнято. Це призводить до того, що держава переважно спостерігає за процесом, а громади, які не мають відповідного досвіду, перебувають в стадії пасивного очікування.

Загальний висновок: представникам місцевого самоврядування варто скористатися сприятливою нагодою. З одного боку, ознайомитися із проєктом Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку співробітництва територіальних громад" та надати свої пропозиції до Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. А, з іншого, підготувати свої пропозиції для КМУ та ініціювати пришвидшення підготовки урядової постанови про яку ми щойно згадували. Місцева влада цілком може взяти на себе лідерство в цих питаннях, адже вони напряму пов’язані із задоволенням потреб громад та розвитку регіонів.

Міський голова Кам’янського

Андрій Білоусов