Олексій Арестович: УПЦ потрібно не забороняти, а допомогти здобути реальну незалежність від Москви

Колишній радник Офісу Президента України Олексій Арестович прокоментував рішення Верховної Ради щодо заборони діяльності іноземних релігійних організацій, які знаходяться в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України. Відповідний допис політик опублікував на своїй сторінки в Facebook:

"З приводу "...заборони московської церкви".

Моя оцінка цьому явищу як такому дана давно:

УПЦ потрібно не забороняти, а допомогти здобути реальну незалежність від Москви.

Ухвалений закон має короткий піар-ефект і перспективу довгих неприємностей.

Найкращим із можливих рішень у цій ситуації було б:

- ініціювати широкий канонічний процес у рамках церковного права про реальний статут (залежність/незалежність УПЦ («МП») та її подальшу долю як незалежної організації, паралельно з ювелірною (а її ще треба було б зуміти) роботою СБУ та НПУ по боротьбі зі «шпигунством» та «відмиванням грошей» (дві головні претензії до УПЦ) стосовно конкретних осіб, що цим займаються, чи то священики, чи то митрополити, чи то миряни.

Державі по-хорошому варто було б підперти своїм авторитетом УПЦ і допомогти їй здобути реальну незалежність від РПЦ, хоча цей процес не був би ні легким, ні швидким.

Натомість ухвалюють порожній закон, який стане в один ряд із голосуванням про «мовний» закон і зміною Конституції про «вступ до ЄС і НАТО», які ухвалювали точно так само - який із порушенням регламенту, а який із порушенням Конституції, і точно так само - дотепер є джерелом затяжних суспільних конфліктів усередині України.

Історія вчить, але не всі хочуть вчитися.

Закон недолугий настільки, наскільки це тільки можливо:

• прямо забороняється діяльність РПЦ (якої і так не було в Україні), формально в законі про УПЦ не говориться (але «мається на увазі»), - тобто навіть вказати прямо не спромоглися, розуміючи перспективу можливих неприємностей,
• - закон наказує Державній службі з питань етнополітики та свободи совісті (ДСЕСС) визначити, які з церков, що функціонують в Україні, підпорядковані РПЦ і мають з нею стосунки, - процес, м'яко кажучи, малооднозначний і вельми суб'єктивний,
• - близько десяти тисяч парафій УПЦ, і на кожну потрібно буде подавати до суду, щоб позбавити її державної реєстрації,
• - право розірвати договори оренди державного або комунального майна з УПЦ ще до будь-яких судових рішень щодо церкви - покликане забрати в церкви храми, які є пам'ятками архітектури, але кілька тисяч храмів є приватним майном УПЦ, які нікуди не діваються,
• - громади і служіння не заборонені, і продовжать існувати - заборонити це неможливо, суперечить основним правам людини.

Отже, фактична діяльність УПЦ заборонена і скасована бути не може, тільки зараз до її статусу додасться статус «гнана» і Україна має всі перспективи потонути в судових позовах, а заодно - уславитися дикунами в цивілізованих країнах.

Реакція американських республіканців (і консервативної частини демократів), західних консерваторів, східноєвропейських церков, які мають величезний вплив у своїх державах (Румунія, Греція та ін.), буде гостро негативною.

І довготривало негативною.

Разом - електоральні міркування знову взяли гору над довгостроковими державними інтересами.
Тільки раніше на цю технологію страждав Петро Порошенко, а сьогодні - адміністрація Зеленського.

Замість хірургічної роботи з украй складним комплексом питань - ухвалюється примітивний китиень неграмотного закону, який самі фахівці Регламентного комітету ВРУ за деякими даними визнали таким, що має ознаки порушення Конституції України.

Під випадок винайдено евфемізм "духовна-де незалежність", щоб ви розуміли.

У перспективі:

• - погіршення внутрішньополітичної ситуації в Україні через створення ще одного виміру громадянського конфлікту,
• - погіршення відносин із західними і східними консерваторами, зокрема тими, що мають визначальний вплив на політику своїх держав (частина з яких наші сусіди і всі - наші спонсори - фінансові та військові),
• - вал судових позовів, зокрема - міжнародних,
• - і - провал заходів, спланованих законом, через шкідливу неефективність такого закону.

Той, хто підставив Зеленського, проштовхнувши йому цю редакцію, може бути задоволений - далекі негативні електоральні наслідки будуть і довшими, і сильнішими за короткий ефект "духовної незалежності", а зовнішні ефекти для України в цілому взагалі - негативними, навіть без короткої ейфорії.

Хотіли як краще, вийшло - як завжди".