Дмитро Дьомшин: Все, що стосується власного комфорту, військовий може вирішувати самотужки, а не просити волонтерів

Військовослужбовець Дмитро Дьомшин висловив думку, щодо того, що військовослужбовці не повинні просити у волонтерів допомоги, щодо питань покращення власного комфорту, а волонтери мають допомагати з закриттям витрат на забезпечення виконання бойових завдань та функціонування підрозділу. Про це військовослужбовець написав на своїй сторінці в Facebook:

"Давно хотів написати допис на цю тему, але все відкладав, бо багато хто прокляне мене за нього. Навіть після розмови з любою кумою Надія Антоненко, яка мені казала що обов'язково треба про це писати я вагався, але достало.

Наткнувся на збір, сонечкам збирають матраци та подушки на передову, бо сонечкам нема на чому спати коли вони повертаються з бойових... Чесно кажучи коли я бачу такі запроси, то мені хочеться сказати цим сонечкам що вони оху*ли, причому оху*ли в край.

Я розумію коли мова йде про добровольчі підрозділи які живуть з донатів, але коли мова йде про ЗСУ, то це п*зда... Мильне-рильне, шкарпетки, труси, їжа та смаколики, чай та кава, одноразовий посуд(його до речі видають), матраци та подушки - пішов блядь в магаз та купив.

Я знаю багато волонтерів які сразу посилають на х*р сонечек з такими запитами, але дехто ще ведеться, та ще ображається коли їм кажеш що цього робити не треба (я їх розумію, бо дуже прикро усвідомлювати що все що ти робив це марна витрата ресурсів).

Є правда ще категорія волонтерів туристів, вони набивають буса жратвой та везуть її в район, щоб наробити світлин і показати які вони ох*єнні волонтери. Результат їх поїздки це збільшення купи консервації десь в сараї на базовому, яку ніхто не їсть та зазвичай кидають при переїзді (разом з котловим), та літрів 100-150 спаленої соляри. Користі нуль, зате гарні світлини, патріотичні - ми з сонечками, правда вартість тих світлин тисяч п'ятнадцять гривень, за які можна було зробити ремонт автівки тим же сонечкам, але тоді піар не такий гучний.

Може я в чомусь неправий, але я розділяю витрати на власний комфорт, та витрати на забезпечення виконання бойових завдань та функціонування підрозділу. Все що стосується власного комфорту військового він може вирішувати самотужки, зарплата дозволяє, а як що скинутися то взагалі ненапряжно купувати навіть холодильники та пральні машини. Чуваку який отримує 120 000 (а іноді і 190 000) повинно бути соромно прохати бабулек-пенсіонерок скинутись йому на шкарпетки.

А ось коли мова йде про забезпечення підрозділу, то тут інша справа. Автівки та їх ремонт (правда я намагаюся закривати самотужки, але не завжди виходить), гума, дрони, реби, інструмент, медицина... Взагалі позицій номенклатури того що потрібно дуже багато, дуже часто воно потрібно тут, та зараз, тому чекати поки волонтери знайдуть, немає часу, тоді збираються кошти (наприклад я купую в кредит, а потім намагаюсь закрити його донатами, жодного разу ще не вийшло).

Що стосується форми, є підрозділи де вона горить, а те що видають ЗСУ не зовсім відповідає потребам, тому як що сапери чи разведоси просять британку, чи ще щось якісне, а механи комбези, то це нормальний збір, як що чувак з піхоти прохає купити йому мультікам, щоб мати можливість ходити в місто красівим, то хай купляє сам (я не применшую важливість піхоти, а кажу з власного досвіду, в мене досі живі всі комплекти в яких я виходив на позиції, ну крім одного, але мені замість нього видали новий).

Як що час є  тоді дається запит волонтерам і вони знаходять та відправляють, особисто мій янгол-охоронець Lev Merenkov, я намагаюсь його не задалбувати, але він допомагає багато кому, тому можете підтримати його збори, як правило все що він робить це дійсно потрібні речі.

До речі, переважну більшість речей не треба везти на війну, є така гарна фірма як Нова Пошта, будь-який вантаж вони доставлять майже в будь-яку точку наближену до лінії зіткнення, донедавна вони працювали навіть в Лимані в 12 км від фронту. Це набагато дешевше ніж гнати корча через всю країну (правда знов таки фоточек не зробити).

І повернуся ще раз до сонечок, мені одна дівчина-волонтер почала навалювати що там де воюють її підлеглі, сотня кілометрів до найближчого магаза, тому вона збирає їм майже все, навіть на воду. З мого досвіду можу сказати що я не був в жодному місці на цій війні (а я був багато де), де до магаза було би більше десяти кілометрів. Як правило завжди хтось туди іде, також як і на Нову Пошту, армія це ніфіга не тюрма, і як що ти не на позиціях та нормальна людина, то зазвичай в тебе є можливість і в місто мотнуться і шавухи поїсти.

Є звичайно і виключення, перше це довб*йоб командир, таке трапляється, не дуже часто, але бува. За два з половиною роки я зустрів лише один раз, і то не в нашому підрозділі, а у сусідів, але до такого командира і волонтери не їздять, бо йому пох*р на все. Друге виключення зустрічається частіше, це коли довб*йоби самі сонечкі, коли кожен їх вихід в місто закінчується якоюсь ху*нею - з ВСП, задувками, та набитими мордами, а потім є*уть всіх починаючи з комбата.
І так, у сонечек що бухають, дійсно нема грошей на шкарпетки, тому що задувки та мінус премія та винагорода, але їм вони і не потрібні, людина яка купує водку по ціні тисяча гривень за півлітри, та кожного місяця гуляє на сто тисяч, фінансової допомоги не потребує.

П.С. я нічого не писав про котлове (привіт голодуючим сонечкам) завтра буду отримувати продукти на взвод, напишу з ілюстраціями".