Богдан Устименко: Скандал в НАБУ — чи можливо обійтися звільненням Гізо Углави?

З моменту створення НАБУ в 2015 році нам українцям розповідали, що в цьому органі працюють високопрофесійні, чесні та порядні детективи, а саме бюро завжди позиціонувалося як взірець правоохоронного органу. Суспільству нав'язували це як аксіому. Аж тут «раптово» система зламалася. Ну як зламалася, просто все, що накопичувалося, почало вилазити на поверхню. Щойно відбулась скандальна подія зі зливом інформації Гізо Углавою і суспільство дізналось про справжній, надзвичайно неприємний стан речей. Цього разу публічно та офіційно.

Пам'ятаєте, як свого часу директор НАБУ та керівник САП мали внутрішньосистемний конфлікт, що максимально намагалися приховати від журналістів та суспільства? Якщо коротко, то нагадаю, що причиною конфлікту були як робочі процесуальні моменти, так й певного роду різниця у людських цінностях. Під час одного з неформальних спілкувань (офрекордс) з представниками ЗМІ в НАБУ, керівник бюро оприлюднив певні дані досудового розслідування та однозначно дав зрозуміти, що керівник САП м'яко кажучи «нехороша людина».

Апогеєм цього стало розслідування ГПУ часів Луценка щодо директора НАБУ за фактом зливу даних досудового розслідування, яке де-юре закінчилося нічим, а де-факто вилилося у всім відомих «рибок Холодницького», коли в акваріумі службового кабінету керівника САП знайшли прослушку з НАБУ.

Але як це часто буває в Україні, справа безславно померла і «рибки» так і «не заговорили». За однією з версій, результати прослушки кабінету керівника антикорупційної прокуратури нібито хотіли використати для призначення головою САП Гізо Углави. Врешті-решт справу закрили, а керівнику САП оголосили догану і дали спокійно піти у відставку. Тим не менш, це був перший серйозний кейс про злив даних досудового розслідування.

«Ніколи не було і тут знову»

24 травня одночасно на сайті НАБУ та САП з'явилась достатньо суха інформація, що «НАБУ і САП досягли спільного бачення щодо організації подальшого об'єктивного та неупередженого розслідування фактів розголошення даних досудового розслідування». За даними ЗМІ, йдеться про ймовірний злив даних не кимось, а першим заступником директора НАБУ Гізо Углавою. Але після першої публікації - в Бюро тиша. Всі наче поховалися. Дивно, чому НАБУ не опублікувало свій «фірмовий» відеоролик з чудовими графіками про те, як розслідує справу щодо Гізо Углави та що він накоїв. Суспільству було б цікаво побачити коментарі детективів та яскраві картинки. Натомість бачимо якісь подвійні стандарти. Обшуки та будь-які дані досудового розслідування по цьому кейсу вже зараз намагаються максимально приховати від суспільства. Складається враження, що цю дійсно найрезонанснішу справу усіма правдами і неправдами хочуть просто «зам’яти».

Однак, якщо читати законодавство, - там чорним по білому написано, що прокурори в будь-яких провадженнях здійснюють нагляд за досудовими розслідуваннями, що їх провадять детективи НАБУ. Ба більше, прокурори з процесуальної точки зору є прямими керівниками детективів. Саме ж словосполучення НАБУ та САП «досягли спільного бачення» у згаданому контексті ми можемо тлумачити наступним чином: між НАБУ і САП існують позапроцесуальні зносини, що не мають нічого спільного з нормами кримінального процесуального законодавства.

Водночас, враховуючи обов’язкові приписи, що викладені у статті 216 Кримінального процесуального кодексу, детективи НАБУ не мають права розслідувати кримінальні правопорушення, скоєні директором НАБУ та його заступниками. Це абсолютно логічно, оскільки фактично підлеглі працівники не можуть неупереджено розслідувати злочини, вчинені їх керівниками. В конкретному випадку розслідування повинне здійснюватися слідчими зовсім іншого правоохоронного органу, а саме Державного бюро розслідувань, якому власне і підслідні саме такі справи.

«Хрещений батько» НАБУ

Важливо розуміти, що Гізо Углава працює в НАБУ від початку його створення, тобто вже майже 10 років, а у 2022-2023 роках фактично його очолював. Таким чином «кістяк» команди НАБУ було сформовано саме при Гізо Углаві, якого можна сміливо назвати «хрещений батько НАБУ».

Багатьох детективів Углава як перший заступник бюро фактично відбирав особисто. За 9 років на посаді Гізо Углава оточив себе великою групою детективів, які чітко орієнтуються саме на нього. А якщо пригадати, що керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є колишній детектив Олександр Клименко, який з початку 2016 року по 2022 рік працював в НАБУ, то всі пазли сходяться і коло замикається.

Повторюсь, з тексту спільного повідомлення НАБУ та САП ми бачимо, що ці органи «досягли спільного бачення щодо організації подальшого об’єктивного та неупередженого розслідування». Боюсь помилитись, але за таких обставин дуже вірогідно, що після здійснення  цього «всебічного та об’єктивного» розслідування детективами НАБУ, справу щодо тимчасово відстороненого Гізо Углави, вибачте, але тупо «зіллють».

Системні проблеми в діяльності НАБУ

На сайті НАБУ можна знайти і прочитати звіт з оцінювання роботи бюро за 2021-2023 роки, який провели за ініціативи посольства США в Україні та Антикорупційної ініціативи ЄС. Так от навіть там вказано, що в НАБУ розквітає «фаворитизм». 

Нескладно здогадатися, що для імплементації принципу фаворитизму в бюро доклав зусиль саме його беззмінний перший заступник.

Водночас, існують й інші проблеми в роботі НАБУ, які мають руйнівний характер для держави, її економіки, а також почали трансформуватися у загрозу загальнодержавного значення, а саме:

• Грубе порушення основоположних прав людини, зокрема публічні незаконні затримання громадян стали буденністю бюро;
• Нерозуміння детективами НАБУ гарантованих Конституцією принципів підприємницької діяльності та криміналізація ними звичайних бізнес-відносин;
• Порушення керівниками НАБУ охоронюваної Конституцією презумпції невинуватості з метою самопіару, публічне «призначення» винних у вчиненні злочинів до судових вердиктів, зокрема, шляхом монтажу та демонстрації захоплюючих, але відірваних від реалій «фірмових» відеороликів;
• В практиці НАБУ/САП непоодинокі випадки побудови обвинувачення на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах, що є порушенням ще одніє конституційної норми (ч. 3 ст. 62 Конституції).

Ці брутальні порушення Конституції та інших законів України стали можливими «завдяки» відсутності реального контролю за роботою правоохоронного органу, навмисне НЕ проведення законодавчо обов’язкових щорічних зовнішніх аудитів бюро, та неприховане сприяння (за гранти) обраних представників громадськості цьому безладу.

Враховуючи все викладене, маю дуже глибокі сумніви щодо можливості виправлення системного «збою» НАБУ лише за допомогою звільнення пана Углави та декількох працівників бюро, які приймали участь у зливі секретної інформації з надр цього органу.

Богдан Устименко - юрист-міжнародник