Представлені в КНР культурні артефакти свідчать про довгу історію обмінів між ханьцями та тибетцями

З початку травня в місті Лхаса (адміністративний центр Сіцзанського АР, Південно-Західний Китай) палацовому комплексі Норбулінка, об'єкті Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, виставлено п'ятнадцять неоціненних культурних артефактів, кожен з яких є частиною історії культурних обмінів між ханьцями та тибетцями.

Про це повідомило Інформаційне агентство Сіньхуа.

Зазначені експонати були відібрані та представлені кількома культурними установами, включаючи палац Потала, Норбулінка, Сіцзанський музей, монастирі Дрепунг та Рамоче.

Свиток танка "Дхарма Раджа Великого співчуття", прикрашений хмароподібними візерунками і драконами, свідчить про високу пошану уряду династії Мін (1368 - 1644 рр.) до Шак'є Еші, який був учнем засновника школи тибетського буддизму гелук Цонкапи та Мін титул Дхарма Раджа Великого співчуття.

"Цей твір тибетського образотворчого мистецтва є історичним свідченням культурної взаємодії між школою гелук та центральним урядом", – поділилася голова відділення культурних артефактів адміністрації палацового комплексу Норбулінка Селіма.

"Це також означає, що сучасний Сіцзан став частиною Китаю вже з давніх-давен", – додала вона.

Найменшим експонатом стала ложечка для чищення вух, знайдена в одній із гробниць у повіті Дамшунг міста Лхаса. Мініатюрна пам'ятка культури із золота належить до імперії Тибету Тубод, яка існувала в 7-9 ст.

Як повідомив науковий співробітник Інституту охорони культурних реліквій Сіцзанського автономного району Хе Вей, одна сторона ручки ложечки прикрашена зображенням птиці з великими крилами і довгою шиєю, яка є одним із типових символів культури центральної частини Китаю, а на іншій – лев, що стоїть, – символ культури Західної Азії.

"Ця ложечка для чищення вух була виготовлена в центральній частині Китаю в період династії Тан (618 - 907 рр.). Вона потрапила до Сицзана як подарунок або в результаті торгівлі", – підкреслив він.

Аналогічні ложечки було знайдено у підземному склепі пагоди монастиря Фаменьси у провінції Шеньсі на північному заході Китаю.

Будучи знаком культури яшма також пов'язує Сіцзан із центральною частиною Китаю. У період правління династії Юань (1271-1368 рр.) особливою популярністю в сучасному Сицзані користувалася біла яшма під китайською назвою янчжіюй, що буквально означає "яшма схожа на баранячий жир".

"Досі слово яшма тибетською звучить як "янчжі", – зазначив заступник директора Сіцзанського музею Керу Пасангнорбу, показуючи печатку з яшми, подаровану діячеві школи тибетського буддизму сакья урядом династії Юань.

У Норбулінці також виставлена традиційна для Тибету підставка для чаю з круглими отворами. Люди не знали, як користуватися цим предметом, доки не пов'язали його з чашею на високій ніжці часів династії Мін. Коли ніжки таких чаш вставляються в отвори на підставці для чаю, посуд для пиття підтримується і може переміщуватися.

"Представлені на виставці культурні артефакти доводять, що наша довга історія та чудова культура були створені всіма етнічними групами, які мешкають на цій величезній території", – резюмував Керу Пасангнорбу.