Костянтин Затулін

Костянтин Затулін - російський політичний діяч, депутат Держдуми Росії 1, 4 й 5 скликань. Із січня 2008 по квітень 2011 обіймав посаду першого заступника голови думського комітету зі справ СНД і зв'язків зі співвітчизниками. Днями Затулін відвідав Крим і поділився з українськими журналістами своїм баченням російсько-українських взаємин.

- Чому Росія так зацікавлена у відносинах з Україною?

- Україна йде в Європу, у неї своя доля незалежно від зміни осіб у владі. Тільки при Ющенку мова йшла про євро-атлантичне співробітництво, тепер - просто про європейське. У будь-якому разі, не про пострадянський простір. Чому ми так зацікавлені у відносинах з Україною? Розпад СРСР призвів до суттєвого зниження рівня наших національних економік, навіть разом вони не становлять того, що було в 1991 році. Зараз Росія виготовляє 80% того, що було 20 років тому. Ще гірше - в інших держав СНД. Я вважаю, що російський національний інтерес полягає в тому, щоб зберегти цей простір. Часто це є приводом для конфліктів, і головна проблема - відносини з Україною. Росія не хотіла б бути стороною конфронтації ні з заходом, ні зі сходом. У неї повинні бути гарні відносини й із заходом, і зі сходом.

Найбільшого оформлення в цьому політика досягла в часи Кучми, він довго демонстрував таку можливість співробітництва. Але до певного моменту - підписання договору про дружбу, співробітництво й партнерство між Росією й Україною. Договір цей було підписано в 1997 році й ратифіковано в 1999. Я виступав проти ратифікації. На виборах 1999 року було обрано Кучму, через рік почалася компанія з його скидання. Кучма запросив тоді Ющенка на прем'єра, під тиском західних друзів і партнерів як гаранта ринкових реформ в Україні. Я особисто вважаю, що вже тоді західні партнери вирішили, що роль Кучми як президента саме тоді було вичерпано - коли він підписав договір з Росією. Тому що такий договір Росія могла підписати тільки з ним, колишнім радянським діячем, в дошку своїм. З Ющенком такий договір ніколи не було б підписано: у цьому договорі немає ні гарантій дружби, ні умов партнерства, немає взаємних умов, це лише набір гарних фраз. Там є тільки одна конкретна річ - про визнання кордонів між Україною й Російською федерацією.

- А що стосується Криму?

- Я ніколи не виступав за те, щоб повернути Крим Росії й не вірю, що це станеться взагалі. Нам не треба, щоб Україна була ворожою Росії країною, і щоб її розігрували, як карту проти Росії. Це моє бачення. Після цього Кучма виявився більше не потрібним, потрібна була більш сучасна й енергійна людина. Вибір припав на низку політиків, зокрема й на Ющенка.

Збігнєв Бжезинський одного разу написав фразу, яка вважається класичною в будь-яких міркуваннях на цю тему: що Росія без України - не імперія, тому зусилля США має бути направлено на те, щоб роз'єднати Росію й Україну й таким чином не допустити відродження цієї жахливої російської імперії. Не в інтересах Росії сьогодні прагнути до неможливого - до повернення України чи її частин до одного загального простору з Росією - Севастополя, чи Криму, чи ще чогось. Після підписання вищезгаданого договору тодішній президент Єльцин написав лист Кучмі, його було опубліковано. У якому він звертає увагу на те, що вступ України в НАТО перекреслює основоположні статті цього договору. Більшість аналітиків вважають, що Росія не може бути ні членом НАТО, ні ЄС. Росію не приймуть у НАТО, щоб не брати на себе гарантію російських кордонів  - з Китаєм, Японією й т.і. НАТО не візьме на себе таких зобов'язань. Росія тому й не хоче, щоб НАТО наближалося до кордонів Росії, це все-таки військово-політичний блок. Тому ми не зацікавлені й у членстві України.

- Який ваш прогноз виборів президента Росії в 2012 році?

- Президентська виборча компанія-2012 фактично вже стартувала. І наївно було б думати, що союз "двох лицарів без страху й докору" Медведєв-Путін й далі існуватиме. Насправді вже зараз є два рухи - за Путіна й проти Путіна, але немає руху за Медведєва. Українській владі надано таким чином унікальну можливість до березня 2012 розігрувати карту своїх інтересів, у неї є шанс протягом року наполягати на своїх інтересах. Але через рік вікно можливостей зачиниться. Реальний рейтинг популярності як кандидатів у президенти наскільки я знаю, зараз становить 47% у Путіна й 3% - у Медведєва. Путін, звичайно, не мед, він також робить помилки в важливих питаннях. Є одна гарна цитата із цього приводу відомого російського журналіста Віталія Третьякова: краватки й кадрова політика - те, що Путіну ніколи не вдавалося. Але в питанні України в них обох схожі позиції.

- Як ви ставитеся до демонізації вашого образу в Україні?

- Історія ця насправді довга й починається від Кучми, коли він переміг на виборах за рахунок голосів Криму. Після цього його перший прем'єр Євген Марчук зняв з посади Юрія Мєшкова, завів на нього кримінальну справу й мені довелося вивозити його літаком Чорноморського флоту. Влаштував його на роботу у свій інститут, він працював декілька місяців і виявився зовсім нікчемним вченим. В 1996 році мені цього не пробачили й оголосили, що мені заборонено в'їзд у Крим. Дивне рішення, оскільки кордону між Україною й Кримом немає. Я летів у Харків, сідав у поїзд й їхав у Крим. В 1997 році цей анекдот закінчився тим, що я приїхав таким же чином у Севастополь на день флоту, і опинився на трибуні за спиною Кучми. Він людина доброзичлива, оглянувся, привітався й запитав, як у мене справи. Забув, імовірно. Ця ж історія повторилася 3 роки тому, на дні народження Миколи Азарова, з яким у нас дружні відносини. Президентом був Ющенко, за столом також сидів Кучма. Ми приємно розмовляли, він нарікав, що Ющенко з ним не спілкується й порад не слухає. І отут входить Ющенко. Теж привітався, побачивши мене, а через 2 місяці оголосив мене персоною нон ґрата, це трапилося втретє. Одного разу я поїхав у Крим через Керченську протоку, щоб не створювати складнощів Лужкову, який також туди полетів. Тоді мене й затримали, ще 2 години сперечалися, хто буде платити мені за квиток назад. Мене відправили, і я більше не тривожив Крим до 2002 року.

- А як з Януковичем відносини складаються?

- В 2004 році в передвиборній кампанії Януковича я не брав участь, ще тоді вважаючи, що президентом буде Ющенко й що "ходи" зроблено неправильно. Мій прогноз здійснився. Як кандидат Ющенко зі мною, "українофобом", радісно зустрічався, імовірно, щоб показати, яка він широка людина. Ми 2 години розмовляли, випиваючи. Мені він не здався сильною людиною. А під час цих виборів я відмовився влазити. Янукович же людина дуже вразлива і злопам'ятна. Раніше ми регулярно з ним зустрічалися й грали в теніс, він багато чого тоді розповідав. І я добре пам'ятаю, коли його почали ображати, цим "проффесором" і іншим, як він втратив своє обличчя, свої дорогі костюми й крокодилячі черевики й заговорив, як звик говорити в Донецьку. Звичайно,  нікому не приємно таке згадувати. А Кучма в цей час заплутався, він вплутався у підтримку Януковича, а сам не збирався, як виявилося, віддавати йому владу. Він подумав, що вибори, у які залучені такі сили, закінчаться тим, що його попросять залишитися й "царювати" далі. І нічого не виграв. Ющенко переміг, але дуже швидко виявилося, що при владі довго він не втримається.

- Чи не є скандал із кримінальною справою помстою Кучмі?

- Він виявився в якості от такого "неубієнного" козиря. Ще Тимошенко говорила, коли рейтинги погіршилися, що у випадку їх падіння "треба посадити Кучму", досить прагматична думка. Зараз я припускаю, що Януковичу теж підказали цю ідею із кримінальною справою. Але до кінця її не розумію. Хочу також зазначити, що нинішня українська влада менш ідеологічна, ніж попередня, а Партія регіонів - це зборисько бізнесменів. Ющенко ж - мессіанськи настроєна, ідеологічна людина, такий от реакційний романтик. Але якби він далі був президентом і зробив те, що він хотів би зробити в Україні, я переконаний, що він її точно розвалив би.