Богдан Данилишин
Богдан Данилишин: "Мою сестру звільняють із Кабміну"
Екс-міністр економіки і перший політичний біженець розповів "Газеті...", на що він живе в Чехії, де має намір працювати і як його становище позначилося на членах сім’ї
Політемігрант Богдан Данилишин зараз у Празі - на батьківщині його обвинувачують у тендерних зловживаннях і не знімають із розшуку Інтерполу. На умови в еміграції не скаржиться, студіює чеську мову - найближчим часом український вигнанець має намір зустрітися із чеськими політиками, у тому числі й з Вацлавом Гавелом.
– Я об'їздив багато країн, зустрічався з багатьма політиками, наприклад, з еміром Кувейту і єврокомісарами. У Чехію потрапив вперше – і перші три місяці змушений був просидіти в камері. Зараз знайомлюся із цією прекрасною країною.
– А чому з Німеччини ви зважилися їхати у Чехію, кажуть, що в німців ризик екстрадиції в Україну мінімальний?
– Я ні від кого не тікав. 2 серпня 2010 року пішов у відпустку і через три дні виїхав у Німеччину на лікування. Поїхав під своїм прізвищем, на відміну від тих, хто в 2004–2005 роках втікав із чужими паспортами. У Німеччині пробув до 18 жовтня. Потім приїхав у Чехію для зустрічі з представниками ГПУ в нашому посольстві. Мені сказали: обговоримо суть обвинувачень, і мене відпустять.
– Тобто обіцяли, що затримувати не будуть?
– Власне, але після п’ятигодинного допиту мене ледь не за руку вивели з посольства і передали в руки чеської поліції.
– Хто вас підтримував до надання притулку в Чехії?
– Майже всі колишні колеги по уряду Тимошенко, котрі зараз на волі. Мій київський адвокат Ігор Фомін (також захищає екс-міністра МВС Луценка і колишнього заступника міністра юстиції Корнійчука) уклав договір із чеським юристом Мариною Махітковою, яка надавала мені тут правову допомогу.
– Які умови у вас були в камері чеського СІЗО? Була можливість користуватися телефоном?
– Ви хочете, щоб я зробив рекламу тим, хто ще хоче туди потрапити? (Сміється). У Чехії навіть у камері умови стерпні, і ставлення до ув’язнених цивілізоване. Свого телефону в мене не було, але можна було записатися на дзвінок. Була можливість читати газети, слухати радіо, розмовляти зі священиком щотижня. З адвокатом можна було зустрічатися щодня.
– Де ви живете зараз? З вами по сусідству проживають інші біженці?
– Це окрема квартира – інших біженців по сусідству немає. Я вдячний чеському уряду за такі умови.
– Ви можете вільно пересуватися в межах ЄС?
– Я повинен бути в Чехії, поки не виконаю умов програми міжнародного захисту. Основні вимоги: вивчити мову, працевлаштуватися... Потім можна буде виїжджати в інші країни. Зараз я можу вільно пересуватися Прагою. Будете проїздом – можемо зустрітися.
– Чи передали вам ваші дипломи про освіту та наукові ступені?
– Не передали (за інформацією адвоката, вони зберігаються в слідчого в ГПУ. – Авт.). Але навіть якщо не віддадуть документи, мої праці надруковані в 16 країнах світу, тому мені не потрібно доводити, що я вчений.
– Ким плануєте працювати в Чехії? Уже надходили пропозиції?
– Зараз ідуть переговори з низкою академічних установ Чехії. Я як академік можу працювати в чеській Академії наук. Можу викладати макроекономіку та міжнародну економіку.
– Грошей на життя вам вистачає? Чи не здається вам Прага дорогим містом?
– За програмою передбачено виплати до того, як людина вивчить чеську та влаштується на роботу. На оренду квартири, наприклад, дають на місяць 5 тис. крон (близько 2,3 тис. грн), плюс на проїзд та інші дрібні витрати – 2 тис. крон (близько 920 грн). У Празі життя набагато дешевше, ніж у Києві. Я не завжди був міністром, прожив свого часу 15 років у гуртожитку, тому скромні умови для мене звичні. На "Мерседесах" я не їжджу, можу пересуватися громадським транспортом.
– Як ваші рідні сприйняли звістку про політичний притулок?
– Дуже болісно. Я їх заспокоюю – розмовляємо щодня. Сподіваюся, настане час, і я доведу свою невинність в Україні. Поки я не бачу таких умов. Що казати, якщо моєму українському адвокатові в прокуратурі відмовляються показувати документи у моїй справі.
– Чи торкнулися вашої сім’ї якісь неприємності? Адже ваша сестра працювала в Кабміні…
–Сестра, яка працювала головним спеціалістом в управлінні гуманітарної політики Кабміну, вже отримала попередження про звільнення. Чому – невідомо. Ліквідували і Раду з вивчення продуктивних сил, де я був директором. Між іншим, це одна з найдавніших інституцій НАНУ, створена ще в 1919 році академіком Вернадським. До цього Раду ліквідовували тільки раз, в 1937-му за Сталіна, а її членів репресували.
– Після одержання політпритулку спілкуєтеся з Тимошенко? У депутати не плануєте балотуватися в 2012 році?
– З Юлією Володимирівною спілкуємося часто. Обговорюємо з нею політичні реалії України, новий проект Конституції. Що стосується виборів в 2012 році, то мені важко загадувати – треба дожити. Якщо запропонують, звичайно ж, буду балотуватися в парламент.
– На яких умовах ви згодні повернутися в Україну?
– Коли буду мати право на справедливе слідство і суд. Згадайте нещодавнє інтерв'ю Януковича в Давосі. Він там говорив, що в будь-якому разі мені доведеться відповідати за злочинні дії. Уже зробив мене злочинцем без суду та слідства…
–Янукович сказав, що ви не політик, а простий чиновник, який сидів на ліцензіях і дозволах…
–Лексика президента мене дивує. По-перше, я не був простим чиновником, а членом уряду. По-друге, за законом "Про Кабмін" міністр – політична фігура. І нарешті, ні на яких ліцензіях я не сидів. Міністр економіки взагалі ліцензіями не займається!
– З ким з команди президента ви знайомі?
– З багатьма – з тим же Віктором Януковичем – з 2000 року. Тоді я був керівником розробки програми науково-технічного розвитку Донецької області, а Янукович був губернатором. Свого часу Віктор Федорович захищав свою докторську дисертацію в нашому інституті, і я був у комісії.
– Зауваження до дисертації Януковича у вас були?
– Ні, я голосував "за" на захисті.
– В еміграції ви написали президентові листа, він вам відповів?
– Не відповів. Крім мого листа, до нього зверталися з листами більш ніж 100 учених з різних країн, але ніякої реакції на це не було.
– Недавно проти вас висунули нове обвинувачення: керівник КРУ Петро Андрєєв стверджує, начебто ви схвалили перерахування з Пенсійного фонду 17 млн грн на листівки на підтримку Тимошенко...
– Пенсійний фонд ніколи не входив до Мінекономіки, і як я міг перерахувати ці гроші? Це те саме, що ви зараз перерахуєте з чужого рахунку, до якого не маєте доступу, на свій якісь кошти.
– Не боїтеся, що за вами в Чехії можуть стежити?
- Я за собою не почуваю провини і відчуваю себе тут цілком захищеним. За мною ніколи охоронці не ходили, і не думаю, що вони мені потрібні зараз.
Інтерв'ю взяв Андрій Ткач, "Газета по-київськи ".