Український актор Даніїл Бонк: Від репетицій у київських сховищах до 170 мільйонів переглядів у США та головних призів кінофестивалів

Сьогодні, як ніколи, культурна дипломатія та просування української ідентичності на Заході мають стратегічне значення. Світ відкриває для себе українців не лише як мужніх воїнів, а і як талановитих митців, здатних конкурувати на найвищому рівні в Голлівуді. Герой нашого сьогоднішнього інтерв'ю – Даніїл Бонк. Випускник легендарної "Карпенка-Карого", він пройшов шлях від київської театральної сцени до визнання у Сполучених Штатах.

У його активі - перемога на Golden Short Film Festival 2025 за стрічку "Don't Waste It", участь у рейтингових проєктах ReelShort та ShortMax, а сукупна аудиторія його робіт уже перетнула позначку в 170 мільйонів глядачів. Ми поговорили з актором про його шлях за океан, специфіку роботи в американських серіалах та важливість професійної освіти.

— Даніїле, ваша історія успіху в США виглядає вражаюче, особливо цифри переглядів. Але почнімо з витоків. Ви отримали класичну українську освіту. Чи допомагає школа Карпенка-Карого в американських реаліях?

— Безперечно. Я народився і виріс у Києві, і саме Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого дав мені фундамент. Цей заклад вважається найпрестижнішою та найконкурентнішою акторською консерваторією в Україні.

Мені пощастило пройти інтенсивну підготовку під керівництвом видатного режисера Богдана Струтинського. Це була школа, де ми опановували класичну техніку, сценічний рух, ансамблеву гру та психологію характеру. Я навіть отримував одну з найвищих академічних стипендій за успіхи у навчанні. Тож, коли я приїхав до США, я мав за плечима не просто мрію, а серйозну професійну базу.

— Ви поїхали з України у дуже складний час. Я знаю, що навіть початок повномасштабного вторгнення не зупинив вашу творчу роботу в Києві?

— Так, це був надзвичайно складний період. У 2022 році я був відібраний до міжнародного театрального проєкту "The Ball" італійського режисера Маттео Спіацці. Ми продовжували репетиції навіть у перші місяці великої війни.

Це був сюрреалістичний досвід – удосконалювати майстерність, іноді навчаючись прямо у бомбосховищах. Але це загартувало. Після цього я переїхав до Сполучених Штатів для подальшого розвитку кар'єри, вже маючи досвід роботи в екстремальних умовах.

— Перейдімо до вашого американського етапу. Цифра у 170 мільйонів переглядів звучить фантастично для українського актора за кордоном. З чого складається ця аудиторія?

— Це сукупний результат роботи в цифровому драматичному контенті, який зараз переживає бум. Я співпрацюю з провідними платформами вертикального відео, такими як ReelShort і ShortMax. Мої роботи в серіалах зібрали понад 170 мільйонів глядачів у всьому світі, що свідчить про стійкий попит на такий формат.

Якщо говорити конкретно, то одним із найуспішніших став серіал How to Break a DILF. Це високорейтинговий проєкт, який сам по собі зібрав понад 120 мільйонів переглядів у міжнародному прокаті.

— Ви граєте епізодичні ролі чи вам довіряють серйозніші завдання?

— Це не епізоди. Я виконую головні та повторювані ролі. Наприклад, у серіалі Blood & Silver: Rise of the Alpha's Rejected Mate, який зібрав понад 50 мільйонів переглядів, я мав повторювану роль антагоніста.

Це була ключова роль для драматургії: дії мого персонажа безпосередньо формували сюжет упродовж кількох епізодів. Тобто це була робота, яка мала визначальне значення для історії, а не просто присутність у кадрі.

— Окрім серіалів, я бачив інформацію про вашу участь у музичних кліпах, які теж мають мільйонні перегляди.

— Так, це ще один цікавий напрямок. Я знявся в офіційному кліпі на пісню "Business" виконавця Gur Sidhu (лейбл Brown Town Music). Відео набрало понад 23 мільйони переглядів на YouTube. Це також робота за професійним контрактом, яка розширює присутність у медіапросторі.

— До речі, про контракти. У Голлівуді велика конкуренція. Чи вдається вам монетизувати свою професію, чи це поки що робота "на перспективу"?

— Це повноцінна професійна діяльність. Усі мої проєкти в США виконувалися за офіційними контрактами та оплачувалися за галузевими стандартами. Сукупний дохід за цими контрактами вже перевищив 10 000 доларів США. Стабільна оплата та повторні запрошення від продюсерів — це найкраще підтвердження того, що ти затребуваний на ринку.

— Часто українські актори стикаються з мовним бар'єром. Як ви вирішили цю проблему?

— Це був виклик. Я прибув до США взагалі без знання англійської. Але я розумів, що без мови великих ролей не буде. Шляхом інтенсивної роботи я досяг вільного володіння та, що важливо, повністю автентичного американського акценту. Це дозволяє мені на рівних конкурувати з місцевими акторами за англомовні ролі.

— На початку ми згадували про фестивальні нагороди. Розкажіть детальніше, які ваші роботи відзначили критики?

— Окрім комерційних проєктів, я займаюся і фестивальним кіно. Нещодавно стрічка "Don't Waste It" (режисер Єжи Мялковскі) принесла мені перемогу на Golden Short Film Festival 2025. Цей же фільм став півфіналістом Best Short Fest 2025. Також я став фіналістом Oniros Film Awards та Indie Short Fest з фільмом "My Project Life" режисера Семюеля Санчеса. Для мене це важливо, бо ці нагороди засвідчують мистецьку майстерність, а не лише комерційний успіх.

— Даніїле, дякую за розмову. Ви демонструєте чудовий приклад того, як українська школа та наполегливість дають результати світового рівня.

— Дякую. Я пишаюся тим, що поєдную сцену й екран, Україну та Штати, і продовжую працювати як актор міжнародного рівня.